1 Параліпоменон 13 UMT

1. Давид радився з воєначальниками тисяч і сотень, з кожним із них.

2. Давид звернувся до всього зібрання Ізраїлю: «Якщо на те ваша згода та воля Господа нашого Бога, то давайте розішлемо послання в усі усюди, де є решта наших братів, в усі куточки Ізраїлю, а також священикам та левитам у міста з прилеглими пасовиськами, щоб могли вони приєднатися до нас.

3. А потім давайте повернемо ковчег Бога нашого, бо не зверталися ми до Нього за часів правління Саула».

4. Усе зібрання погодилося зробити так, бо це слово сподобалося всім людям.

5. Отож Давид зібрав усіх ізраїльтян від річки Шихор у Єгипті до Лебо-Гамата, щоб перенести ковчег Божий з Киріат-Єарима.

6. І пішов Давид з усіма ізраїльтянами до юдейської Ваали, тобто Киріат-Єарима, щоб узяти звідти ковчег Господа Бога, Який сидіть на троні над Херувимами. Ковчег було названо Його іменем.

7. Вони вивезли ковчег Божий з дому Авінадава на новому візку, а Узза та Агіо правили тим візком.

8. Давид і всі ізраїльтяни щиро веселилися перед Богом, співали пісні, грали на арфах, лірах, бубнах, цимбалах та сурмах.

9. Коли вони підійшли до Кидонового току і Узза притримав рукою ковчег, бо воли спіткнулися.

10. Господь дуже розгнівався на Уззу і вбив його, бо той торкнувся ковчега Господа. Тож Узза відразу ж помер перед Богом.

11. Давид дуже розлютився через те, що Господній гнів вилився на Уззу, тому це місце й дотепер називається «Перез-Узза».

12. Того дня Давид злякався Бога і сказав: «Як же я можу забрати з собою ковчег Божий?»

13. Отож Давид не забрав ковчег з собою в місто Давида, а замість цього залишив його в оселі Овед-Едома ґіттійського.

14. Ковчег Бога залишався в родині Овед-Едома, в його домі, три місяці, й Господь благословив родину Овед-Едома і все, чим він володів.