1 Коринтянам 3 UMT

1. Брати і сестри мої, коли я з вами був, то не міг навчати вас як людей духовних. Навпаки, я мусив звертатися до вас як до людей мирських, як немовлят у Христі.

2. Я проповідував вам, неначе напував вас молоком, а не годував твердою їжею, бо ви не спроможні були ще її спожити. Ви ще й зараз не здатні на це.

3. Ви й досі належите цьому світу. Якщо між вами є заздрощі й суперечки, то хіба не мирські ви є? Хіба не поводитесь, як усі люди цього світу?

4. Якщо хтось із вас каже: «Я послідовник Павла», а інший: «А я — Аполлоса», — то хіба не як мирські люди ви чините?

5. А хто ж такий Аполлос, і хто такий Павло? Ми лише слуги, через яких ви стали віруючими. Ми виконали свою роботу, яку Господь призначив кожному із нас.

6. Я посіяв зерно, Аполлос полив його, але Бог є Той, Хто виростив.

7. Тож не має значення ні той, хто сіяв, ні той, хто поливав, а лише Бог, Який зростив.

8. І той, хто сіяв зерно, і той, хто поливав його, мають одну мету, і кожен буде нагороджений за свою працю.

9. Бо всі ми на службі у Бога, трудимося в Його ім’я, а ви — і нива Божа, й оселя Його.

10. Згідно з Божим даром, даним мені, я заклав фундамент, як той мудрий будівельник, а вже інший зводить на ньому споруду. Та кожен мусить дбати про те, як він будує.

11. Але ніхто не може закласти іншого фундаменту, ніж той, що вже закладено, й фундамент той — Ісус Христос.

12. Людина може будувати на цьому фундаменті з золота чи срібла, коштовного каміння чи дерева, сіна чи соломи.

13. Але робота кожного буде очевидна, бо настане День, і все стане зрозумілим, тому що той День прийде з вогнем. І вогонь випробує працю кожного і виявить її якість.

14. І якщо збудоване людиною вистоїть, то вона здобуде винагороду.

15. Чия ж споруда згорить, той зазнає втрати, а сам він буде врятований, уникнувши вогню.

16. Чи знаєте ви, що ви — храм Божий, і що Дух Божий живе в вас?

17. Якщо хтось зруйнує Божий храм, того Бог зруйнує, бо храм Божий — святий, а ви і є цим храмом.

18. Не обманюйте себе. Якщо хтось із вас вважає, що він розумний мудрістю цього світу, то йому слід стати «нерозумним», щоб здобути істинну мудрість.

19. Бо мудрість цього світу насправді є безглуздям для Бога. У Святому Писанні сказано: «Бог ловить мудрих на їхні ж хитрощі».

20. І ще: «Господь знає, що думки мудрих — нікчемні».

21 . Тож не треба вихвалятися людьми. Бо все належить вам: чи то Павло, Аполлос або Кифа; чи то світ, життя, смерть, сучасне й майбутнє — все належить вам.

23. Ви ж належите Христові, а Христос належить Богу.