1 Коринтянам 9 UMT

1. Хіба я не вільна людина? Чи ж не апостол я? Хіба я не бачив Ісуса, Господа нашого? Чи не є ви творінням моїм у Господі?

2. Навіть якщо я не апостол для інших, то все одно я апостол для вас. Ви ж є печаттю мого апостольства в Господі.

3. Ось мій захист від тих, хто хоче судити мене.

4. Чи не маю я права їсти й пити?

5. Чи, може, я не маю права взяти собі віруючу дружину, як це зробили інші апостоли й брати Господні, а також і Петро?

6. Чи, може, лише Варнава і я мусимо працювати, щоб заробляти на прожиток?

7. Який солдат коли служив на своєму власному утриманні? Хто садить виноградник і не їсть плодів його? Або хто доглядає отару і не п’є молока від овець своїх?

8. Чи може, це все лише міркування смертної людини? А чи не про те саме сказано в Законі?

9. У Законі Мойсеєвому записано так: «Не зав’язуй рота волові, що молотить». Хіба Бог дбає лише про волів? Звичайно ні!

10. Чи не говорить Він це заради нас? Так, це було написано заради нас, бо той, хто оре, має орати з надією, і той, хто молотить, має молотити з надією, що одержить частину врожаю.

11. Раз ми посіяли духовне зерно для вашої вигоди, чи така вже велика то буде річ, якщо пожнемо земні блага від вас?

12. Якщо інші мають право збирати земні блага від вас, то чи не маємо ми більшого права на це? Але ми ніколи не користувалися ним. Навпаки, ми терпимо все, щоб часом не чинити перешкод на шляху Доброї Звістки про Христа.

13. Хіба ви не знаєте, що ті, хто працюють в храмі, від святині ж і харчуються? А ті, хто служить біля вівтаря, ділять між собою частину з того, що до вівтаря принесено.

14. Так само Господь наказував, щоб ті, хто проповідує Добру Звістку, жили з цього.

15. Я не користувався цим правом. І написав це не для того, щоб мати цю вигоду. Бо мені краще вмерти, ніж дати комусь забрати у мене можливість похвалитися.

16. Якщо я проповідую Добру Звістку, то не маю чим хвалитися. Це мій обов’язок. І горе мені, якщо не буду проповідувати.

17. Як би я робив те добровільно, то повинен був одержати нагороду, але в мене не має вибору: я роблю тільки те, що мені довірили виконувати — проповідувати Добру Звістку.

18. В чому ж тоді моя винагорода? Вона в тому, що я проповідую Добру Звістку і роблю це не за платню; в тому, щоб не користуватися правом, яке я маю, проповідуючи Добру Звістку.

19. Бо хоч я й вільний від людей, та став рабом усіх, щоб врятувати більше людей.

20. Для юдеїв я став юдеєм, щоб врятувати їх. Для тих, хто підкоряється Закону, я став одним із них (хоч я і не під Законом) для того, щоб врятувати тих, хто підкоряється Закону.

21. Для тих, хто без Закону, я став таким, як і вони (хоч і не живу без Закону Божого, бо підкоряюся законові Христовому). І зробив я це, щоб оволодіти ними.

22. Я став немічним для немічних, щоб врятувати їх. Я став усім для всіх, щоб спасти хоча б декого у будь-який спосіб.

23. Я роблю все це заради Доброї Звістки, щоб стати одним із тих, на кого пошириться її благословення.

24. Хіба ви не знаєте, що всі бігуни біжать на змаганнях, а винагороду одержує один? Тож біжіть так, щоб перемогти й одержати її!

25. Кожен, хто змагається, напружено тренується. Він робить це для того, щоб одержати тлінний лавровий вінок, а ми — щоб одержати вінок нетлінний.

26. Отже, я біжу так, як той, хто має мету перед собою; б’юся так, щоб не просто розмахувати кулаками.

27. Навпаки, я стримую і приборкую тіло своє, щоб, проповідуючи іншим, самому не виявитися відкинутим Богом.