1 Царів 1 UMT

1. Коли цар Давид постарів, він ніяк не міг зігрітися, навіть коли його вкривали ковдрами.

2. Тож слуги сказали йому: «Давайте ми знайдемо цнотливу дівчину, яка буде навідуватися до царя й піклуватися про нього. Вона лягатиме поруч із ним, щоб наш цар міг зігрітися».

3. І вони шукали по всьому Ізраїлю вродливу дівчину, знайшли шунамитянку Авішаґ і привели її до царя.

4. Дівчина була дуже вродлива. Вона піклувалася про царя, прислужувала йому, але цар не спізнав її.

5. Аж ось Адонія, мати якого була Хаґґіт, набундючившись, сказав: «Я буду царем». Він підготував колісниці, коней та п’ятдесят чоловік, щоб бігли поперед нього.

6. Його батько, цар Давид, ніколи не виправляв його, ніколи не питав: «Чому ти так поводишся?» Адонія був також дуже вродливим. Він народився одразу після Авесалома.

7. Адонія радився з Йоавом, сином Зеруї, та зі священиком Авіатаром, і вони підтримували його.

8. Але священик Задок, Беная, син Єгояди, пророк Натан, Шимей і Рей та охоронці Давида не приєдналися до Адонії.

9. Тоді Адонія приніс у жертву овець, крупну худобу та вгодованих телят на камені Зогелет поблизу Ен-Роґеля. Він запросив усіх своїх братів, синів царя та всіх царських вельмож Юдеї,

10. але не запросив ні пророка Натана, ні Беная, ні охоронців, ні свого брата Соломона.

11. Тоді Натан спитав Батшебу, матір Соломона: «Ти чула, що Адонія, син Хаґґіт, став царем, а наш володар Давид не знає про це?

12. То дозволь мені дати тобі пораду, як врятувати тобі своє життя і життя твого сина Соломона.

13. Піди до царя Давида і скажи йому: „Мій володарю-царю, чи ти не обіцяв мені, своїй слузі: „Звісно, Соломон, твій син, стане царем після мене й сидітиме на моєму троні?” Чому ж тоді Адонія став царем?

14. І коли розмовлятимеш із царем, я зайду й підтверджу те, що ти скажеш”».

15. Тож Батшеба пішла провідати старого царя до його кімнати, де шунамитянка Авішаґ піклувалася про нього.

16. Батшеба низько вклонилась і впала на коліна перед царем. «Що тобі треба?» — запитав цар.

17. Вона сказала: «Володарю мій, ти сам обіцяв мені, своїй слузі, перед Господом Твоїм Богом: „Соломон, твій син, стане царем після мене, і сидітиме на моєму троні”.

18. Але зараз Адонія став царем, і ти, мій володарю-царю, не знаєш про це.

19. Він приніс у жертву багато волів, відгодованих телят і баранів і запросив усіх царських синів, священика Авіатара, командуючого Йоава, але не запросив твого відданого сина Соломона.

20. Мій володарю-царю, очі Ізраїлю звернені до тебе, щоб дізнатися від тебе, хто сидітиме на царському троні після тебе.

21. Інакше, як тільки мій володар-цар спочине зі своїми батьками, зі мною та моїм сином Соломоном вчинять, як із злодіями».

22. Поки вона розмовляла з царем, прибув пророк Натан.

23. Цареві сказали: «Пророк Натан тут». Тож він представ перед царем і низько вклонився.

24. Натан сказав: «Мій володарю-царю, ти проголошував, що Адонія стане царем після тебе і сидітиме на твоєму троні?

25. Сьогодні він зійшов і приніс у жертву багато волів, відгодованих телят і баранів. Він запросив усіх царських синів, командуючого і священика Авіатара. Зараз вони їдять і п’ють із ним і проголошують: „Хай живе цар Адонія!”

26. Але я, твій слуга, і священик Задок, і Беная, син Єгояди, і твій слуга Соломон не запрошені.

27. Чи вчинив ти так, не повідомивши своєму слузі, хто сидітиме на троні після тебе?»

28. Тоді цар Давид сказав: «Покличте Батшебу». Тож вона явилася перед царем.

29. І цар пообіцяв: «Воістину, як істинне й те, що Господь живий, Який рятував мене від усіх незгод,

30. сьогодні я виконаю те, в чому поклявся тобі Господом Богом Ізраїлю: Соломон, твій син, стане царем після мене і сидітиме на моєму троні, на моєму місці».

31. Тоді Батшеба вклонилася низько долілиць, впала на коліна перед царем, кажучи: «Нехай мій володар, цар Давид, живе вічно!»

32. Цар Давид сказав: «Покличте священика Задока, пророка Натана і Бенаю, сина Єгояди». Коли вони стали перед царем,

33. він сказав їм: «Візьміть слуг свого володаря, посадіть мого сина Соломона на мого власного мула й відвезіть його до Ґіхона.

34. А там нехай священик Задок і пророк Натан помажуть і проголосять його царем Ізраїлю. Сурміть і вигукуйте: „Хай живе цар Соломон!”

35. Тоді піднімайтеся з ним, він повинен прийти та сісти на троні і царювати замість мене. Я призначив його правителем Ізраїлю та Юдеї».

36. Беная, син Єгояди, відповів цареві: «Амінь! Нехай Господь, Бог мого володаря царя, так само проголосить це.

37. Раз Господь був з моїм володарем царем, нехай він буде з Соломоном, щоб звеличити його трон навіть понад трон мого володаря, царя Давида!»

38. Тож священик Задок, пророк Натан, Беная, син Єгояди, керетійці й пелетійці спустились і посадили Соломона на мула царя Давида і супроводжували його до Ґіхона.

39. Священик Задок узяв ріг мирра зі священного намету, помазав і проголосив Соломона царем. Тоді вони засурмили, і всі люди загукали: «Хай живе цар Соломон!»

40. І всі люди піднялися за ним, грали на флейтах і раділи так, що вся земля тремтіла від того галасу.

41. Адонія й усі гості, що були в нього, почули те, бо вони якраз закінчували своє свято. Почувши звуки сурм, Йоав спитав: «Що означає цей гамір у місті?»

42. Він іще не договорив, як прибув Йонатан, син священика Авіатара. Адонія сказав: «Заходь, така гідна людина, як ти, повинна принести добру звістку».

43. «Зовсім ні! — Відповів Йонатан. — Наш володар цар Давид зробив царем Соломона.

44. Цар послав з ним священика Задока, пророка Натана, Бенаю, сина Єгояди, керетійців та пелетійців, і вони посадили Соломона на царського мула,

45. а священик Задок і пророк Натан помазали Соломона й проголосили його царем на Ґіхоні. Звідти вони піднялися з радісними вигуками до міста, і місто почало радіти разом з ними. Саме цей гамір ви чуєте.

46. Більше того, Соломон зайняв своє місце на царському троні.

47. А ще царські урядовці прийшли привітати нашого володаря, царя Давида, кажучи: „Нехай твій Бог зробить ім’я Соломона ще знаменитішим, ніж твоє, а трон його величнішим за твій!” І цар шанобливо вклонився на своєму ліжкові

48. й сказав: „Нехай славиться Господь Бог Ізраїлю, Який дозволив моїм очам бачити мого наступника, що сидить на моєму троні сьогодні!”»

49. Тут усі гості Адонії злякалися, повскакували й порозбігалися.

50. Але Адонія, боячись Соломона, пішов і вхопився за роги жертовника.

51. Тоді Соломону сказали: «Адонія боїться царя Соломона і вхопився за роги жертовника». Він сказав: «Нехай цар Соломон заприсягнеться мені сьогодні, що не скарає мечем свого слугу».

52. Соломон відповів: «Якщо він поведеться як чоловік з гідністю, жодної волосини не впаде з його голови, але якщо в ньому знайдеться зло, він помре».

53. Тоді цар Соломон відправив людей, і вони забрали Адонію від жертовника. Адонія підійшов і вклонився царю Соломону, і Соломон сказав: «Іди собі додому».