1 Царів 19 UMT

1. Тепер Агав розповів Єзевел усе, що зробив Ілля, і як він порубав усіх пророків.

2. Тож Єзевел послала посланця до Іллі сказати: «Нехай я матиму справу з богами, нехай мене покарають вони, якщо завтра до цього часу я не зроблю твоє життя таким же, як у когось із них».

3. Ілля злякався і втік, щоб врятувати своє життя. Коли він пішов до Беершеби в Юдеї, то залишив там свого слугу,

4. а сам тим часом пішов на день блукати пустелею. Він підійшов до ракити, сів під нею і молився, щоб умерти. «Годі з мене, Господи, — сказав він. — Візьми моє життя. Я не кращий від своїх пращурів».

5. Потім він ліг під деревом і заснув. Аж Ангел торкнувся його і сказав: «Вставай і поїж».

6. Він озирнувся й над головою побачив буханку хліба, спечену на вугіллі і жбан води. Він поїв і попив, а потім ліг знову.

7. Ангел Господній повернувся вдруге, торкнувся його і сказав: «Вставай і поїж, інакше не будеш достатньо сил для далекої мандрівки».

8. Він підвівся, поїв і попив. Зміцнів від тієї їжі. Він подорожував сорок днів і сорок ночей, доки не дістався до Хореву, гори Божої.

9. Там він зайшов у печеру і перебув ніч. І слово Господнє було йому: «Що ти тут робиш, Іллє?»

10. Він відповів: «Я дуже потерпів за Господа Бога Всемогутнього. Ізраїльтяни відмовилися від Твого Заповіту, зламали Твої вівтарі й віддали мечу Твоїх пророків. Я єдиний, хто залишився, і тепер вони хочуть убити й мене».

11. Господь сказав: «Іди й стань на горі перед Господом, оскільки Господь тут скоро проходитиме». Тоді великий вітер розбив гори й струсив скелі перед Господом, але Господь був не у вітру. Після вітру був землетрус, але Господь був не в землетрусі.

12. Після землетрусу спалахнув вогонь, але Господь був не у вогні. А після вогню прошелестів ніжний шепіт.

13. Коли Ілля почув його, він натягнув плащ на обличчя, пішов і став біля входу в печеру. Тоді голос сказав йому: «Що ти тут робиш, Іллє?»

14. Він відповів: «Я дуже потерпав за Господа Бога Всемогутнього. Ізраїльтяни відмовилися від Твого Заповіту, зламали Твої вівтарі й віддали мечу Твоїх пророків. Я єдиний, хто залишився, і тепер вони хочуть убити й мене».

15. Господь сказав йому: «Повертайся звідки прийшов і йди до пустелі Дамаської. Коли ти туди дістанешся, помаж Газаела царем арамійським.

16. Також помаж Єгу, сина Німші, царем ізраїльським, і помаж Елішу, сина Шафата з Авель-Мехоли, який стане пророком після тебе.

17. Єгу повбиває всіх, хто втече від меча Газаела, а Еліша повбиває всіх, хто втече від меча Єгу.

18. Але Я дозволю вціліти семи тисячам чоловік в Ізраїлі — всім тим, чиї коліна не схилялися перед Ваалом, і чиї вуста не цілували його».

19. Тож Ілля пішов звідти і знайшов Елішу, сина Шафата. Він орав дванадцятьма упряжками волів, і сам вів дванадцяту пару. Ілля підійшов до нього й огорнув його своїм плащем.

20. Еліша тоді залишив своїх биків і подався за Іллєю. «Дозволь мені поцілувати мого батька й мою матір на прощання, — сказав він, — а тоді я піду з тобою». «Повертайся, — відповів Ілля. — Що я можу тобі зробити? Як я зможу тебе зупинити?»

21. Тож Еліша залишив його й повернувся. Він узяв пару своїх волів і зарізав їх. Він спалив знаряддя для оранки й приготував м’ясо, і роздав його людям, і вони з’їли. Потім він вирішив іти за Іллєю і став його помічником.