1 Царів 20 UMT

1. В цей час Бен-Гадад, цар арамійський, скликав усе своє військо. Його супроводжували тридцять два царі зі своїми кіньми та колісницями, він пішов і обложив Самарію, і напав на неї.

2. Він послав посланців до міста ізраїльського царя Агава з такими словами: «Ось що Бен-Гадад каже:

3. „Ваше срібло й золото належать мені, і найкращі ваші жінки та діти належать мені”».

4. Цар Ізраїлю відповів: «Як ти кажеш, мій володарю-царю, я і все, що я маю, — твоє».

5. Посланці повернулися й сказали: «Ось що Бен-Гадад каже: „Я посилав до тебе, щоб вимагати твоє срібло і золото, твоїх жінок і твоїх дітей.

6. Але в цей час завтра я збираюся послати своїх урядовців, щоб вони обшукали твій палац і будинки твоїх урядовців. Вони заберуть усе, що ти цінуєш, і винесуть геть”».

7. Цар Ізраїлю закликав усіх старійшин цих земель і сказав їм: «Дивіться, як цей чоловік шукає клопоту! Коли він послав по моїх жінок і дітей, по моє срібло й золото, я не відмовив йому, але зараз він бажає забрати все, чим володію я!»

8. Старійшини й народ відповіли: «Не слухай його й не погоджуйся на його вимоги».

9. Тож він відповів посланцям Бен-Гадада: «Скажіть моєму володарю-царю: „Твій слуга зробить те, що ти вимагав у перший раз, але цієї вимоги я не можу виконати”». Вони пішли й понесли цю відповідь Бен-Гададові.

10. Тоді Бен-Гадад послав інше повідомлення до Агава: «Нехай я матиму справу з богами, якщо залишиться в Самарії хоча б пригорща пороху для кожного мого чоловіка».

11. Цар Ізраїлю відповів: «Скажіть йому: „Нехай не хвалиться той, хто бере зброю, як той, хто її залишається в живих, щоб зняти її саморучно”».

12. Бен-Гадад почув цю відповідь, коли пив із царями в своєму наметі. Цар Бен-Гадад наказав своїм людям приготуватися до бою, тож вони підготувалися напасти на місто.

13. Тим часом пророк прийшов до Агава, царя ізраїльського, і проголосив: «Ось що каже Господь: „Ви бачите це велике військо? Я віддам його сьогодні у ваші руки, і тоді ви дізнаєтеся, що Я — Господь”».

14. «Але хто це зробить?» — спитав Агав. Пророк відповів: «Ось що каже Господь: „Молода старшина правителів тих земель зробить це”». «А хто розпочне битву?» — спитав він. Пророк відповів: «Ти».

15. Тож Агав закликав молоду старшину правителів земель — двісті тридцять два чоловіки. Потім він зібрав решту ізраїльтян — всього сім тисяч.

16. Вони виступили опівдні, поки Бен-Гадад і з ним тридцять два царі лежали в наметах і пиячили.

17. Молода старшина правителів виступила першою. Тоді Бен-Гадад вирядив своїх розвідників, які повідомили: «Люди просуваються від Самарії».

18. Він сказав: «Захопіть їх живцем, не зважаючи на те, йдуть вони миром чи війною».

19. Молода старшина правителів земель крокувала від міста, а за ними йшло військо,

20. і кожен убив ворога. Тут арамійці кинулися навтіч, а ізраїльтяни їх переслідували. Однак Бен-Гадад, цар арамійський, утік верхи разом із кількома вершниками.

21. Цар Ізраїлю захопив коней і колісниці і завдав тяжких втрат арамійцям.

22. Після цього пророк прийшов до царя Ізраїлю і сказав: «Зміцни свої укріплення й подивися, що треба зробити, оскільки наступної весни цар арамійський знову нападе на тебе».

23. Тим часом урядовці царя арамійського порадили йому: «Їхні боги — це боги узвиш. Ось чому вони були занадто дужі для нас. Але якщо ми битимемося з ними на рівнині, напевне, ми будемо дужчі за них.

24. Зроби так: зніми всіх царів з командування й заміни їх іншими командирами.

25. Підніми своє військо, щоб було таке ж, як те, що ти втратив: коня за коня, колісницю за колісницю — щоб ми могли битися з Ізраїлем на рівнині. Тоді напевно ми будемо міцнішими за них». Він погодився з ними і зробив належне.

26. Наступної весни Бен-Гадад скликав арамійців і пішов до Афека, щоб знову битися з Ізраїлем.

27. Коли ізраїльтян також було скликано і їм роздали провізію, вони вирушили, щоб зустрітися з ними. Ізраїльтяни розташувалися навпроти них, як два маленькі стада кіз, у той час, як арамійці заповнили все навкруги.

28. Божий чоловік прийшов і сказав царю Ізраїлю: «Ось що каже Господь: „Оскільки арамійці думають, що Господь є Богом узвиш, а не долин, Я віддам це велике військо в твої руки, і ти дізнаєшся, що Я — Господь”».

29. Протягом семи днів вони стояли таборами одне навпроти одного, а на сьомий день розпочалася битва. Ізраїльтяни вразили сто тисяч арамійських піхотинців того дня.

30. Решта втекла до міста Афека, де мур обвалився на двадцять сім тисяч із них. І Бен-Гадад утік до міста й сховався там у внутрішніх кімнатах.

31. Його урядовці сказали йому: «Слухай, ми чули, що царі дому Ізраїльського милостиві. Давай підемо до царя Ізраїлю в підперезаній волосяниці і з мотуззям навколо голови. Може, він врятує твоє життя».

32. Одягнувши волосяниці й мотуззя навколо голови, вони пішли до царя Ізраїлю і сказали: «Твій слуга Бен-Гадад каже: „Прошу, залиш мене живим”». Цар відповів: «Він іще й досі живий? Він — мій брат».

33. Люди прийняли це за добрий знак і швидко відповіли: «Так, твій брат Бен-Гадад», — сказали вони. «Підіть і приведіть його», — сказав цар. Коли Бен-Гадад прийшов, Агав посадив його в свою колісницю.

34. «Я поверну міста, які мій батько забрав у твого батька, — запропонував Бен-Гадад. — Ти влаштуєш свої торгові осередки в Дамаску, як мій батько робив у Самарії». Агав сказав: «На засадах угоди я тебе звільняю». Тож він уклав із ним угоду й відпустив його.

35. За наказом Господа один із синів пророка сказав своєму товаришу: «Вдар мене». Але той відмовився.

36. Тоді пророк сказав: «Оскільки ти не послухався Господа, то як тільки підеш від мене, тебе уб’є лев». І після того, як чоловік пішов, його знайшов лев і вбив.

37. Пророк знайшов іншого чоловіка і сказав йому: «Вдар мене, будь ласка». Тож чоловік ударив його і поранив.

38. Тоді пророк пішов і став біля дороги, чекаючи на царя. Він не хотів, щоб його впізнали, тож накинув на очі наголівну пов’язку.

39. Коли цар проходив, пророк гукнув до нього: «Твій слуга був у гущі битви, і хтось підійшов до мене з полоненим і сказав: „Постережи цього чоловіка. Якщо він зникне, ти заплатиш життям за його життя або талантом срібла”.

40. Поки твій слуга був зайнятий тим-сим, чоловік зник». «Це твої слова, — сказав цар Ізраїлю, — ти сам це виголосив свій вирок».

41. Тоді пророк швидко зняв пов’язку з очей, і цар Ізраїлю впізнав, що це один з його пророків.

42. Він сказав царю: «Ось що каже Господь: „Ти звільнив чоловіка, а Я сказав, він має померти. Ось чому ти заплатиш життям за його життя, своїми людьми за його людей”».

43. Засмучений і розгніваний, цар Ізраїлю пішов до свого палацу в Самарії.