1 Царів 3 UMT

1. Соломон уклав союз з фараоном, царем Єгипту, і одружився з його дочкою. Він узяв її до міста Давидового, поки не закінчиться будівництво його палацу й храму Господнього, а також муру навколо Єрусалима.

2. Люди, однак, і досі приносили жертви на узвишшях, оскільки храм іще не був збудований в ім’я Господнє.

3. Соломон виказував свою любов Господу, поводячись згідно з заповітом свого батька Давида, за винятком лише того, що приносив жертви й спалював запашне куріння на узвишшях.

4. Цар пішов до Ґівеона, щоб принести жертву, оскільки це було найважливіше узвишшя, і Соломон приніс у жертву на вівтарі тисячу всеспалень.

5. Уночі в Ґівеоні Соломону явився Господь уві сні, і Бог сказав: «Проси, що хочеш, щоб Я дав тобі».

6. Соломон відповів: «Ти виявив велику милість до Свого слуги, мого батька Давида, оскільки він був Тобі відданий, чесний і справедливий серцем своїм. Ти пішов далі у доброті Своїй до нього й дав йому сина, щоб сьогодні він сидів на троні.

7. Тепер, Господи мій Боже, Ти зробив Свого слугу царем замість мого батька Давида. Але я лише маленька дитина і не знаю, як виконувати свої обов’язки.

8. Твій слуга тут серед народу, обраного Тобою, великого народу, завеликого, щоб його порахувати.

9. Тож дай Своєму слузі проникливе серце, щоб правити Твоїм великим народом і розрізняти добро і зло. Бо хто ж інакше у змозі правити Твоїм великим народом?»

10. Господь був втішений, що Соломон попросив його про це.

11. Тож Господь сказав йому: «Оскільки ти попросив про це, а не про довге життя чи багатство для себе, не просив про смерть своїм ворогам, а просив про вміння розпізнавати й вершити справедливість,

12. Я зроблю те, про що ти просиш. Я дам тобі мудре й проникливе серце, таке, щоб не було нікого, рівного тобі в минулому й нікого рівного тобі в майбутньому.

13. Більше того, Я дам тобі те, про що ти не просив: багатство і шану, тож за життя твоє не буде царів, рівних тобі.

14. А якщо ти йтимеш Моїм шляхом і підкорятимешся Моїм наказам і настановам, як Давид, твій батько, Я дам тобі довге життя».

15. Тоді Соломон прокинувся і зрозумів, що це був сон. Він повернувся до Єрусалима, став перед ковчегом Заповіту Господнього і приніс жертви всеспалення та мирні жертви. По тому влаштував бенкет для всього свого двору.

16. Якось прийшли до царя дві повії і стали перед ним.

17. Одна з них сказала: «Мій володарю, ця жінка і я живемо в одному будинку. Я народила дитину, коли вона була там зі мною.

18. Через три дні після народження моєї дитини ця жінка також повила. У будинку нікого, крім нас двох, не було.

19. Вночі син цієї жінки помер, бо вона лягла на нього.

20. Тож вона піднялася серед ночі і взяла мого сина від мене, поки я, слуга твоя, спала. Вона поклала його біля своїх грудей, а свого мертвого сина — біля моїх грудей.

21. Наступного ранку я встала, щоб подбати про свого сина, а він мертвий. Але коли я ближче придивилася до нього у вранішньому світлі, то побачила, що це не мій син, якого я народила».

22. Інша жінка сказала: «Ні! Живий — це мій син, а мертвий — твій». Але перша наполягала: «Ні! Мертвий — це твій, а живий — мій». І так вони сперечалися перед царем.

23. Цар сказав: «Ця каже: „Мій син живий, а твій — мертвий!” — в той час, як інша каже: „Ні! Твій син мертвий, а мій — живий!”»

24. Тоді цар сказав: «Принесіть мені меч». Царю принесли меч.

25. Він тоді наказав: «Розрубайте живу дитину надвоє і дайте одну половину одній жінці, а другу — другій».

26. Та жінка, син якої був живий, сповнилася жалю до нього і сказала цареві: «Будь ласка, володарю мій, віддай їй живу дитину! Не вбивай її!» Але інша сказала: «Ні я, ні ти не матимемо його. Розділіть його надвоє!»

27. Тоді цар дав наказ: «Віддайте живу дитину першій жінці. Не вбивайте її, вона — її мати».

28. Коли весь Ізраїль почув вирок, який виніс цар, усі сповнилися захвату перед царем, оскільки вони побачили, що він має мудрість від Бога чинити правосуддя.