1 Самуїлова 18 UMT
1. Після розмови Давида з Саулом Йонатан відчув духовну близькість до Давида і полюбив його всім серцем.
2. З того дня Саул тримав Давида біля себе й не відпускав його до батьківської домівки.
3. А Йонатан склав Угоду з Давидом, бо дуже полюбив його.
4. Йонатан скинув з себе вбрання, яке завжди носив, і віддав його Давидові: він віддав своє військове вбрання з мечем, луком і паском.
5. Хоч би куди послав його Саул, Давид робив усе так успішно, що Саул присвоїв йому високе військове звання. Це сподобалося всім людям, не тільки військовим проводирям Саулового війська.
6. Коли воїни поверталися додому після того, як Давид убив филистимлянина, зустрічати царя Саула вийшли жінки з усіх міст Ізраїлю. Вони співали пісень перед ним, танцювали в супроводі бубнів та лютнів.
7. Жінки танцювали, приспівуючи: «Саул вбив тисячі ворогів, а Давид — десятки тисяч!»
8. Саул розлютився бо цей приспів розгнівав його. «Вони приписали Давидові десятки тисяч, — подумав він, — а мені лише тисячі. Він же може захотіти ціле царство!»
9. Відтоді він ревниво стежив за Давидом.
10. Наступного дня від Бога потужно зійшов на Саула злий дух і він пророкував. Давид грав на арфі, як зазвичай,
11. а Саул тримав списа в руці Саул метнув списа, подумавши: «Я припну Давида до стіни». Але Давид двічі ухилився.
12. Саул боявся Давида, бо з ним був Господь, а Саула Він покинув.
13. От він і відіслав Давида, поставивши його командиром тисячі воїнів. Тож Давид командував загонами в різних походах.
14. Скрізь Давидові щастило, бо Господь був з ним.
15. Коли Саул побачив, що Давид має в усьому успіх, він почав боятися його.
16. Проте Ізраїль та Юдея любили й шанували Давида, оскільки він проводив успішні походи.
17. Якось Саул, вирішивши вбити Давида, сказав йому: «У мене є старша дочка Мерав. Я віддам її тобі в дружини, лише служи мені відважно й веди війни Господні». А про себе Саул подумав: «Я не підніму руки на нього. Нехай це зроблять филистимляни».
18. Однак Давид відповів Саулу: «Хто я такий, хто моя сім’я чи батьків рід в Ізраїлі, щоб мені стати зятем царевим?»
19. Отож коли настав час віддавати Саулову дочку, Мерав, Давидові, то віддали її заміж за Адріела з Мехоли.
20. Саулова дочка Міхал кохала Давида, і коли про це розповіли Саулу, він був дуже втішений.
21. «Я віддам її за нього, — подумав Саул, — це буде пасткою для нього, щоб він загинув від рук филистимлян». Саул знову сказав Давиду: «У тебе є друга можливість стати моїм зятем».
22. Саул наказав своїм слугам: «Поговоріть з Давидом наодинці, скажіть: „Слухай, цар втішений тобою службою, і всі його слуги люблять тебе, будь царевим зятем”».
23. Переказали Давиду наказ Саулів його слуги. Але Давид відмовився: «Ви думаєте, що стати царевим зятем то так просто? Я, власне, людина бідна, мало кому відома».
24. Коли Саулові слуги передали своєму володарю, що їм відповів Давид,
25. той наказав їм: «Скажіть Давиду, що цар не хоче ніякої ціни за наречену, лише крайню плоть сотні филистимлян, щоб помститися царевим ворогам». Саул замислив таке, щоб Давид загинув від рук филистимлян.
26. Коли слуги передали слова Саула Давидові, він зрадів, що стане зятем царя. Ще до того, як скінчився призначений час,
27. Давид зі своїми воїнами пішов війною на филистимлян і вбив двісті чоловік. Він прихопив їхню крайню плоть і виклав усе перед царем, щоб стати його зятем. Довелося Саулові віддати свою дочку Міхал за нього.
28. Коли Саул зрозумів, що Господь був з Давидом, а його дочка Міхал любить Давида,
29. ще більше почав його боятися і став його ворогом на все життя.
30. Филистимські полководці й далі нападали, але щоразу Давид виявлявся кмітливішим, ніж будь-який інший воєначальник Саула. Його ім’я стало дуже шанованим.