1 Самуїлова 2 UMT

1. Тоді Ганна почала молитися: «Господом серце моє звеселяється, вуста над ворогом святкують перемогу, бо тішуся спасінням я Твоїм!

2. Немає іншого такого, як Господь, Святого, крім Тебе, іншого немає. Немає скелі ж бо такої, як наш Бог!

3. Не треба слів погордливих, устам не дозволяйте промовляти зверхньо, тому що наш Господь все знає, всі справи судить Він один.

4. Понівечені луки воїнів могутніх, зате слабкі набрались сили.

5. Хто ситий був, тепер за хліб іде найматись, хто голод відчував, його вже вгамував. Безплідна сім дітей вже народила, а та, що мала багатьох синів, вже виснажилась геть.

6. Господь життя дає і смерть водночас, спускає до могили й піднімає вгору.

7. Багатство й бідність посилає Він, когось принижує, когось підносить.

8. З багнюки бідака підніме, зведе нужденного на ноги з попелища, з князями поряд посадовить, успадкувати дасть престол почесний. Тому що звів Господь підвалини земні й на них поставив світ.

9. Своїх святих Він кроки стереже, злостивих у пітьмі мовчати змусить. Не силою дається перемога.

10. Хто Господу протистоїть, той згине, з небес пошле Він громовицю їм. Господь судитиме усі кінці землі. Дасть силу Він царю Своєму, Свого помазаного ріг Він піднесе».

11. Тоді Елкана повернувся додому в Раму, а хлопець залишився під наглядом священика Елі правити службу Господу.

12. Сини Елі були мерзенними людьми: вони не визнавали Господа.

13. Існував такий звичай у священиків: коли хтось приносив жертву, у той час, як варилося м’ясо, прислужник священика підходив до казана, тримаючи в руці тризубу виделку.

14. Він устромляв її в миску, каструлю, казан або горщик, витягував звідти для священика те, що чіплялося на зубці. Так священики чинили з тими ізраїльтянами, які приходили в Шило.

15. Але ще до того, як витоплювався жир, помічник священика підходив до чоловіка, який приносив жертву, й говорив йому: «Дай частину м’яса священику, щоб запекти. Він не візьме від тебе варене м’ясо, лише сире».

16. Якщо чоловік йому на це відповідав: «Нехай спочатку жир википить, а тоді бери собі що забажаєш», — то прислужник сказав би: «Ні, давай тепер. Якщо ж не даси, то силою відберу».

17. Це був великий гріх Гофні та Фінегаса, синів Елі, в очах Господа, адже вони зневажливо ставилися до дарів Господу.

18. Самуїл же служив Господу. Він вдягав лляний ефод.

19. Щороку матінка шила для нього малу верхню одежину і приносила її, коли приходила з чоловіком, щоб принести річну жертву.

20. Елі благословив Елкану і його дружину, сказавши: «Нехай Господь пошле тобі дітей від цієї дружини, щоб вони були у вас замість того, якого ти просила у Господа й віддала Йому». З тим вони й пішли додому.

21. І Господь був милостивий до Ганни. Вона завагітніла й народила трьох синів та двох дочок. Тим часом юнак Самуїл зростав з Господом.

22. Коли Елі був уже дуже старий, він довідався про те, що його сини робили ізраїльтянам, що вони спали з жінками, які прислужували на вході до намету зібрання.

23. Він їм сказав: «Чому ви таке робите? Від усіх цих людей я довідуюся про ваші негідні вчинки.

24. Ні, сини мої, це недобра слава розходиться між людьми Господніми.

25. Якщо чоловік згрішив проти іншого, Бог може заступитися за нього. Але якщо людина грішитиме проти Господа, хто ж заступиться за неї?» Та сини не слухали батькових повчань, бо то Господь вирішив віддати їх на смерть.

26. А юнак Самуїл мужнів, обласканий Господом і людьми.

27. Якось до Елі прийшов Божий чоловік та й каже: «Ось що Господь говорить: „Хіба Я не відкрився твоїм предкам, коли вони були рабами фараона?

28. З-поміж усіх племен Ізраїлю Я вибрав священиком саме твого батька, щоб він підходив до Мого жертовника і спалював запашне куріння, коли в ефоді служить Мені. Я також передав у дім твого батька всі жертви, принесені на вогні ізраїльтянами.

29. Чому ж ви нехтуєте Моїми жертвами й підношеннями, які Я заповів для Своєї оселі? Чому ви синів своїх шануєте більше, ніж Мене, жиріючи на добірних шматках з кожної жертви, яку приніс Мій народ ізраїльський?”

30. Тому Господь Бог Ізраїлю проголосив: „Я обіцяв, що твоя родина і родина твого батька завжди Мені служитимуть”. А тепер Господь промовляє: „Не буде цього! Я шануватиму тих, хто Мене шанує; а хто на Мене не зважає, той буде проклятий.

31. Приходить час, коли Я позбавляю сили тебе і рід предків твоїх, тому й не доживе до старості ніхто з вашого роду,

32. а ти зазнаєш горя у своїй оселі. Хоч Ізраїль матиме багато добра, ніхто з твого роду ніколи не доживе до старості.

33. А ті, кого Я не прожену від свого жертовника, житимуть лише для того, щоб сльози випікали очі ваші, щоб горе ви носили в серці. Ваші ж нащадки поляжуть від меча.

34. Це буде знаком тобі: твої двоє синів Гофні та Фінегас помруть в один день.

35. Я виховаю для Себе вірного священика, який чинитиме те, що в Мене на серці, що в Мене на думці. Я зведу для нього вірою укріплений дім, і він завжди служитиме Мені помазаником Моїм.

36. Тоді всі, хто залишиться в твоєму роду, прийдуть схилитися перед ним, випрошуючи срібну монету чи хлібину; всі благатимуть його: „Признач мене служити священиком, щоб мати хоч крихту хліба”».