1 Самуїлова 3 UMT

1. Юнак Самуїл правив службу Господу під керівництвом Елі. У ті часи Господь рідко звертався до людей; з’яв Його теж було небагато.

2. Якось уночі Елі, зір якого ослабнув уже так, що він ледве міг щось розрізняти, лежав на своєму звичному місці.

3. Світильник Божий ще не зайшов. Самуїл лежав у Господньому храмі там, де перебував ковчег Божий.

4. Господь покликав Самуїла, і той озвався: «Я тут».

5. Він побіг до Елі й сказав: «Ось я, ти мене кликав?» Але Елі сказав: «Ні, я тебе не кликав, повертайся й лягай». Самуїл пішов і ліг.

6. Господь знову покликав його: «Самуїле!» І Самуїл підвівся, пішов до Елі й мовив: «Ось я, ти мене гукав?» «Сину мій, — відказав Елі, — Я не звав тебе, повертайся й лягай».

7. Самуїл до цього ще не знав голосу Господа, бо йому ще не відкривалося слово Господнє.

8. Господь втретє покликав Самуїла. Той звівся на ноги, пішов до Елі і сказав: «Я тут, ти мене кликав до себе». Тоді Елі збагнув, що то Господь кликав хлопця.

9. Він наказав Самуїлу: «Піди й ляж, а якщо Він тебе позве, скажи: „Говори, Господи, Твій слуга слухає”». Пішов Самуїл до себе і ліг.

10. Ось Господь підійшов, став над ним і звернувся до нього, як і в попередні рази: «Самуїле! Самуїле!» Тоді Самуїл відповів: «Говори, Твій слуга слухає».

11. Тоді Господь сказав Самуїлу: «Послухай-но, Я збираюсь зробити щось таке в Ізраїлі, від чого у кожного, хто почує про це, задзвенить у вухах.

12. Я зроблю з Елі та його родиною все те, про що говорив від початку й до кінця.

13. А Я йому сказав, що навіки засуджу його рід через той гріх, про який він знав, бо його сини чинили таке, що люди почали їх зневажати, а він не зміг утримати синів.

14. Тому Я присягнувся перед родиною Елі: „Вина дому Елі ніколи не викупиться ні жертвами, ні підношеннями”».

15. Самуїл лежав до ранку, а потім відчинив двері дому Господнього. Він боявся розповісти Елі про з’яву.

16. Та Елі покликав Самуїла і сказав: «Самуїле, синку!» Самуїл відгукнувся: «Ось я!»

17. «Що то Він сказав тобі? — Спитав Елі, — Не приховуй цього від мене. Нехай Бог тебе покарає, суворо покарає, якщо ти хоч щось приховаєш від мене з того, що Він тобі говорив».

18. Самуїл переказав йому кожне слово і нічого не приховав від нього. Тоді Елі озвався: «Він — Господь. Нехай робить те, що вважає за найліпше».

19. Господь був із Самуїлом, поки він зростав, не зрадивши жодної обіцянки.

20. І весь Ізраїль, від Дана до Беершеби, знав, що Самуїл покликаний бути Господнім пророком.

21. Господь і далі з’являвся в Шило, й відкривався Господь Самуїлу в Шило через Своє слово.