1 Самуїлова 30 UMT

1. Давид та його люди дійшли на третій день до Зиклаґа. Амаликійці напали на Неґев та Зиклаґ. Вони розгромили Зиклаґ і підпалили його.

2. Забрали в полон жінок та всіх, хто був у місті: старих і малих. Нікого не вбили, але як виходили звідти, забрали з собою.

3. Коли Давид з воїнами підійшли до Зиклаґа, то побачили, що він знищений вогнем, а їхніх дружин, синів і дочок забрали в полон,

4. Давид з воїнами почали оплакувати рідних, доки вже сил не зосталося тужити.

5. Забрали в полон двох Давидових дружин: Агіноам з Єзреела та Абіґайл, вдову Навала з Кармела.

6. Давид був дуже опечалений, бо воїни поговорювали, щоб закидати Давида каменями до смерті, — так гірко їм було на серці від втрати синів та дочок. Але Давид знайшов силу в Господа, свого Бога.

7. Давид попросив Авіатара, священика, сина Агімелеха: «Принеси мені ефод». Авіатар приніс йому ефод,

8. і Давид звернувся до Бога: «Чи переслідувати мені цих грабіжників? Чи я дожену їх?» «Так, переслідуй їх, — відповів Він. — Достеменно, ти їх наздоженеш і зможеш відбити своїх людей».

9. Давид на чолі шестисот воїнів підійшов до урочища Весор. Дехто там і залишився.

10. Ці двісті чоловік були настільки виснажені, що не могли перейти річку. Але Давид і ще чотири сотні воїнів погналися далі.

11. Воїни знайшли на полі єгиптянина й привели його до Давида. Вони дали йому напитися води, попоїсти.

12. Вони дали йому кусень фіґового пирога та дві жмені родзинок. Він поїв, попив води й відійшов, адже він не їв і не пив три дні та три ночі.

13. Давид його спитав: «Чий ти і звідки ти?» Хлопець відповів: «Я — єгиптянин, раб амаликійця. Мій хазяїн вигнав мене, коли я три дні тому захворів.

14. Ми грабували Неґев керетійську, землі, що належать Юдеї, та Неґев Калевську, спалили Зиклаґ».

15. Давид запитав його: «Ти можеш мене провести до цих грабіжників?» Той відповів: «Заприсягнися перед Богом, що не вб’єш мене, що не передаси мене хазяїну, тоді я приведу тебе до них».

16. Він провів Давида до них, то були амаликійці, які вже байдикували по всьому краю: їли, пили, бенкетували, святкуючи величезну здобич, яку вони загарбали в землях филистимлян та на землі Юдеї.

17. Давид бився з ними, починаючи з сутінок аж до вечора наступного дня. Жоден із них не вцілів, крім чотирьохсот молодиків, які скочили на верблюдів і втекли.

18. Давид повернув усе, що амаликійці загарбали. Давид розшукав двох своїх дружин.

19. Нічого не пропало: ні молодий, ні старий, ні хлопчина, ні дівчина, ні добро — ніхто й ніщо з пограбованого. Давид повернув усе.

20. Він зібрав усіх овець та решту майна, і воїни погнали їх поперед іншої худоби, промовляючи: «Це Давидова здобич».

21. Давид повернувся до тих двохсот воїнів, що були занадто виснажені, щоб іти з ним, і яких залишили у Весорському урочищі. Ці воїни вийшли назустріч Давидові та його людям. Давид з військом підійшов ближче, привітав їх.

22. Але всі недоброзичливці та нечестивці, які теж були з Давидом, відповіли: «Ми не розділимо нашу здобич, яку повернули собі, з тими, хто з нами не ходив.: Нехай кожен чоловік забере лише дружину та дітей і йде собі».

23. Давид відповів: «Ні, брати мої, ви не повинні робити так із тим, що Господь нам дав. Він нас захистив і передав нам тих, хто напав на нас.

24. Хто послухається того, що ви кажете? Доля того чоловіка, який залишався з нашим спорядженням, така ж, як і того, хто пішов воювати. Всі матимуть порівну».

25. Давид зробив це законом і правилом для Ізраїлю ще з тих днів і дотепер.

26. Коли Давид прибув у Зиклаґ, він послав частину здобутого старійшинам Юдеї, які були його друзями, з таким посланням: «Це вам дарунок зі здобичі ворогів Господніх».

27. Він послав і тим, хто мешкав у Бетелі, в Рамот-Неґеві і Яттірі,

28. тим, хто жив у Ароері, Сифмоті, Ештемоа,

29. Ракалі, тим, хто оселився в містах єрамеелійців та кенійців,

30. в Хормі, Бор Ашані, Атаху

31. та Хевроні, всім тим в інших місцях, де ходив Давид зі своїми людьми.