1 Самуїлова 9 UMT

1. Жив якось відомий заможний чоловік із коліна Веніамина на ім’я Кіш, син Авіела, сина Зерора, сина Векората, сина Афії з коліна Веніаминового.

2. Мав цей чоловік сина Саула, принадного юнака, якому не було рівних серед ізраїльської молоді, бо був він на голову вищий за будь-кого з них.

3. Сталося так, що пропали віслюки Саулового батька, Кіша. Кіш сказав своєму синові Саулу: «Візьми з собою когось із слуг та й пошукайте віслюків».

4. Ось вони й пройшли горами Ефраїма та довкола Шаліші, але тварин не знайшли. Потім пройшли землі Шаалима, але й там не було віслюків. Пройшли землю Веніамина, проте не відшукали їх.

5. Коли вони наблизилися до Зуфа, Саул сказав слузі, який ішов поруч: «Послухай-но, повернімося, а то батько турбуватиметься вже не про віслюків, а про нас».

6. Слуга відповів йому: «Знаєш, у цьому місті живе Божий чоловік, дуже шанований; все, що передбачає, збувається. Ходімо зразу ж до нього. Може, він нас напоумить, куди нам податися».

7. Саул відгукнувся: «Якщо підемо, що ми можемо дати чоловіку? Харчів у наших торбах вже немає. І подарунка для Божої людини не маємо. Що у нас є?»

8. Слуга знову Саулові: «Послухайте, у мене є чверть шекеля срібла. Я й віддам його Божому чоловікові за те, що він нам розкаже куди йти».

9. (Колись в Ізраїлі, якщо чоловік хотів дізнатися про щось у Бога, він казав: «Ходімо до ясновидця». Так у ті часи називали пророків).

10. «Слушна думка, — погодився з пропозицією слуги Саул. — Ходімо». Ось вони й вирушили до того міста, де жив Божий чоловік.

11. Піднімаючись на пагорб, де розкинулося місто, вони зустріли кількох дівчат, які вийшли набрати води. «Тут ясновидець?» — спитали вони дівчат.

12. «Тут, — відказали дівчата, — перед вами. Поспішайте! Він сьогодні прийшов до міста, бо люди приноситимуть жертву на узвишші.

13. Як тільки увійдете в місто, так і знайдете його ще до того, як він підніметься трапезувати на узвишшя. Люди без нього не почнуть, оскільки він мусить благословити жертву. А вже потім запрошені почнуть їсти. Піднімайтеся хутчіше, маєте його відразу ж і знайти».

14. Вони ввійшли в місто, і їм назустріч вийшов Самуїл, який піднімався на узвишшя.

15. Напередодні приходу Саула Господь відкрив Самуїлу таке:

16. «Десь о такій порі завтра пришлю тобі чоловіка з Веніаминового краю. Посвяти його в проводирі Мого народу ізраїльського. Він звільнить Мій народ від гніту филистимлян. Я зглянувся над стражданням Мого народу, бо до Мене долинув його стогін».

17. Коли Самуїл побачив Саула, Господь сказав йому: «Ось той чоловік, про якого Я тобі говорив; він поведе Мій народ».

18. Саул наблизився до Самуїла, який стояв під брамою, й запитав: «Скажи, будь-ласка, де живе провидець?»

19. «Я провидець, — відповів Самуїл. — Іди переді мною до узвишшя, оскільки тобі належить трапезувати зі мною, а вранці я тебе відішлю, розповівши все, що в тебе на душі коїться.

20. А те, що ти згубив віслюків три дні тому, нехай тебе не хвилює; вони знайшлися. До кого ж звернені багаті люди Ізраїлю, як не до тебе та роду батька твого?»

21. Саул відповів: «Але хіба я не з Веніаминового коліна, хіба я не з найменшого племені Ізраїлю, хіба мій рід не найменший з усіх родів племені веніаминового? Чому ти мені таке кажеш?»

22. Тоді Самуїл провів Саула та його слугу до зали й посадив перед іншими запрошеними людьми, яких було близько тридцяти.

23. Самуїл звернувся до кухаря: «Дай йому шмат м’яса, той, що я звелів тобі відкласти».

24. Ось кухар узяв стегно з тим, що на ньому було, та й поклав перед Саулом. Самуїл мовив: «Ось те, що притримали для тебе. Їж, тому що воно було відкладене саме для тебе на цей випадок». Так Саул трапезував із Самуїлом того дня.

25. Після того, як вони спустилися з міського узвишшя, Самуїл приготував постіль для Саула на даху свого будинку.

26. Там Саул і спав. На світанку. Самуїл покликав Саула на даху: «Збирайся, я тебе виряджу в дорогу». Коли Саул зібрався, вони разом з Самуїлом вийшли надвір.

27. Коли спускалися до околиці міста, Самуїл сказав Саулу: «Накажи слузі йти попереду». Слуга так і зробив. Самуїл сказав Саулу: «А ти зупинись на хвильку, щоб я міг тобі передати послання від Бога».