2 Параліпоменон 18 UMT

1. Тепер Єгошафат був вельми багатий і славетний, і завдяки одруженню поріднився з Агавом.

2. Через кілька років він пішов провідати Агава в Самарію. Агав забив багато овець та рогатої худоби для нього і людей, які його супроводжували, й намовив його напасти на Рамот-Ґілеад.

3. Агав, цар Ізраїлю, спитав Єгошафата, царя Юдеї: «Чи підеш ти зі мною проти Рамот-Ґілеада?» Єгошафат відповів: «Я — як ти, а мої люди — як твої люди; ми будемо з вами в цій війні».

4. Але Єгошафат також сказав царю Ізраїля: «Спочатку спитаємо поради в Господа».

5. Отож цар Ізраїлю зібрав разом пророків, майже чотириста чоловік, і запитав їх: «Іти нам воювати проти Рамот-Ґілеада чи утриматися від цього?» «Ідіть, — відповіли вони, — оскільки Бог дасть царю перемогу».

6. Та Єгошафат спитав: «Чи є тут інший пророк Господній, через якого ми б могли запитати?»

7. Цар Ізраїлю відповів Єгошафату: «Є ще один чоловік, через якого ми можемо запитати Господа, але я ненавиджу його, бо він ніколи не пророкує про мене нічого доброго, а лише погане. Це Михей, син Імли». «Цар не повинен такого казати», — відповів Єгошафат.

8. Отож цар Ізраїлю покликав одного зі своїх наближених і сказав: «Негайно приведіть Михея, сина Імли».

9. Одягнені в своє царське вбрання, цар Ізраїлю та Єгошафат, цар Юдеї, сиділи на своїх престолах на площі суду біля вхідної брами до Самарії, де всі пророки пророкували перед ними.

10. Тоді Седекія, син Кенаана, зробив залізні роги й проголосив: «Ось що каже Господь: „З цими рогами ти нападеш на арамійців, доки не винищиш їх”».

11. Усі інші пророки пророкували те саме: «Напади на Рамот-Ґілеад і переможеш, оскільки Господь віддасть його в руки царя».

12. Посланець, який ходив покликати Михею, сказав йому: «Послухай, усі інші пророки, як один, передрікають успіх цареві. Нехай твоє слово узгодиться з їхніми, тож вислови свою згоду».

13. Але Михей відповів: «Так само правда, як і те, що Господь живий, я можу сказати лише те, що мій Бог говорить».

14. Коли він прибув, цар запитав його: «Михей, йти нам війною проти Рамот-Ґілеада, чи ні?» «Напади й переможи, — відповів Михей, — бо їх буде віддано у твої руки».

15. Та цар запитав його: «Скільки разів я повинен змушувати тебе заприсягатися, щоб ти не казав мені нічого, крім правди в ім’я Господнє?»

16. Тоді Михей мовив: «Я бачив весь Ізраїль, що розбрівся по горах, наче вівці без пастуха. І Господь сказав: „У цих людей немає господаря. Нехай кожен іде додому з миром”».

17. Цар Ізраїлю сказав Єгошафату: «Хіба я не казав тобі, що він ніколи не пророкує про мене нічого доброго, а лише погане?»

18. Михей вів далі: «Тому послухайте слова Господа. Я бачив Господа, Який сидів на Своєму престолі з усім військом Небесним по праву й по ліву руку.

19. І Господь сказав: „Хто намовить Агава, царя ізраїльського, напасти на Рамот-Ґілеад, де він і знайде свою смерть?” Одні пропонували одне, а інші — інше.

20. Нарешті один із духів вийшов наперед, став перед Господом і сказав: „Я намовлю його”. „Як саме?” — запитав Господь.

21. „Я піду й буду брехливим духом в устах усіх його пророків”, — відповів той. „Тобі вдасться намовити його, — сказав Господь. — Піди й зроби це”.

22. Отож зараз Господь вклав брехливий дух в уста всіх твоїх пророків. Господь призначив тобі біду».

23. Тоді Седекія, син Кенаана, підійшов і вдарив Михея по обличчю: «Куди подався Дух Господа, коли він пішов від мене поговорити з тобою?» — запитав він.

24. Михей відповів: «Ти дізнаєшся про це того дня, коли ховатимешся у внутрішніх палатах».

25. Тоді цар ізраїльський наказав: «Візьміть Михея і відправте його назад до Амона, правителя міста, й до Йоаша, царського сина,

26. і скажіть: „Ось що каже цар: „Киньте цього чоловіка до в’язниці й не давайте йому нічого, крім хліба й води, доки я не повернуся з миром”».

27. Михей промовив: «Якщо ти повернешся з миром, то Господь не говорив через мене». Потім він додав: «Увесь народе, запам’ятай мої слова».

28. Отож цар Ізраїлю та Єгошафат, цар Юдеї, пішли на Рамот-Ґілеад.

29. Цар ізраїльський сказав Єгошафату: «Я піду на битву у простому одязі, а ти залишайся у царському вбранні». Тож цар Ізраїлю перевдягнувся у просте, й царі розпочали битву.

30. Тоді цар Арама наказав командирам колісниць: «Не воюйте ні з ким: ні з великим, ні з малим, крім царя ізраїльського».

31. Коли командири колісниць побачили Єгошафата, вони подумали: «Напевно, це і є цар Ізраїлю». Тож вони повернули, щоб напасти на нього, але Єгошафат звернувся до Господа, і Той йому допоміг, відвернув колісниці від нього.

32. Отож коли командири колісниць побачили, що це не цар Ізраїлю, вони припинили переслідувати його.

33. Але один з воїнів пустив стрілу навмання і поранив царя Ізраїлю. Вона влучила у щілину між обладунками. Цар сказав візнику своєї колісниці: «Повертай і вивези мене з битви, бо я поранений».

34. Увесь день тривала запекла битва, а цар ізраїльський, підтримуючи себе в колісниці, дивився на арамійців до вечора. При заході сонця він помер.