2 Параліпоменон 21 UMT

1. Потім Єгошафат спочив зі своїми батьками й був похований у місті Давида. А Єгорам, його син, став царем після нього.

2. Єгорамовими братами, синами Єгошафата, були Азарія, Єгіел, Захарія, Азаріагу, Михаїл та Шефатія. Всі вони були синами Єгошафата, царя Юдеї.

3. Батько наділив їх багатими дарами: сріблом, золотом та коштовностями, а також укріпленими містами Юдеї. Але царство дісталося Єгораму, бо він був первістком.

4. Коли Єгорам міцно укріпився в батьківському царстві, він віддав мечу всіх своїх братів, а також деяких ізраїльських вельмож.

5. Єгораму було тридцять два роки, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом восьми років.

6. Він жив як жили ізраїльські царі, чинив, як було заведено в домі Агава, адже він був одружений з його дочкою. В очах Господа він чинив зле.

7. Однак Господь не хотів нищити сім’ю Давида через Угоду, яку Він уклав з Давидом. Господь пообіцяв Давиду, що його нащадки будуть вічно сидіти на престолі.

8. Під час правління Єгорама Едом повстав проти Юдеї та настановив свого власного царя.

9. Тому Єгорам пішов на них зі своїми воєначальниками та всіма колісницями. Едомійці оточили його й командирів колісниць, але вони вночі прорвали оточення.

10. По сьогодні Едом повстає проти Юдеї. У цей самий час повстала й Ливна, бо Єгорам відступився від Господа, Бога його батьків.

11. Він також побудував узвишшя на пагорбах Юдеї, завів розпусту серед жителів Єрусалима і споганив Юдею.

12. Єгорам одержав листа від пророка Іллі, в якому говорилося: «Ось що Господь Бог твого батька Давида каже: „Ти не йшов дорогою свого батька Єгошафата чи Аси, царя юдейського.

13. А йшов ти дорогою царів ізраїльських і призвів Юдею та людей Єрусалима до розпусти, як велося то в домі Агава. Ти також повбивав братів своїх, членів родини твого батька, людей, які були кращі за тебе.

14. Отож тепер Господь невдовзі покарає твій народ, твоїх синів, жінок та все, що тобі належить, і буде то страшна кара.

15. Сам же ти захворієш на смертельну хворобу нутрощів, через ту хворобу повилазять твої кішки”».

16. Господь викликав на Єгорама ворожість филистимлян та аравійців, що жили поруч із кушійцями.

17. Вони напали на Юдею, захопили її й позабирали все добро з царського палацу, а також Єгорамових синів та жінок. Жодного сина не лишили, крім Агазія, наймолодшого.

18. Після цього Господь вразив Єгорама смертельною хворобою кишечника.

19. Згодом, наприкінці другого року, через ту хворобу в нього повилазили кишки, й він помер у страшних муках. Люди не розводили вогнища на його честь, як те вони зробили для його батька.

20. Єгораму було тридцять два роки, коли він став царем, він правив у Єрусалимі протягом восьми років. Коли він помер, ніхто не сумував за ним. Поховали його у місті Давида, але не в гробницях, де ховали царів.