2 Коринтянам 10 UTT

1. Тож я, Павло, сам закликаю вас лагідністю і покірністю Христа, — я, який «покірний, коли присутній» між вами, «а коли відсутній — відважний» стосовно вас.

2. Тож прошу: коли я прийду, то щоб мені не довелося вдатися до сміливості, яку розраховую рішуче виявити щодо деяких, котрі вважають, що ми чинимо по-тілесному.

3. Але, перебуваючи в тілі, ми не по-тілесному воюємо!

4. Бо зброя нашої боротьби не тілесна, а сильна завдяки Богові, щоби знищити твердині; ми руйнуємо задуми

5. та всяку гордість, що повстає проти Божого пізнання; ми підпорядковуємо кожний задум на послух Христові;

6. ми готові відплатити за будь-який непослух, коли сповниться ваш послух.

7. Ви дивитеся на обличчя. Коли хто переконаний, що він належить Христові, тоді нехай сам врахує ось що: як він, так і ми — Христові.

8. Якби ж я значно більше хвалився нашою владою, яку дав [нам] Господь для вашого збудування, а не для руйнування, то не був би засоромлений.

9. Втім, хай вам не здається, ніби я хочу залякати вас посланнями.

10. Адже мої послання, кажуть, «вагомі та сильні», а коли я «особисто присутній, — то немічний», і мова моя жалюгідна.

11. Та нехай знає такий, що які ми на словах у посланнях, коли відсутні, такі ми й на ділі, коли присутні.

12. Не сміємо судити чи рівняти себе до інших, які вихваляють самі себе; але ті, котрі самі себе міряють по собі та порівнюють себе із собою, не є розумними.

13. Ми ж не будемо безмірно хвалитися, але згідно з мірою еталона, що його дав нам Бог як міру, яку застосовуємо і до вас.

14. Тож не сягаємо занадто, наче ми не досягли вас: адже ми досягли вас Євангелієм Христа!

15. Надмірно не хвалимося чужою працею, а маємо надію, що коли у вас зросте ваша віра, ми надміру звеличимося, згідно з нашим взірцем,

16. щоби звіщати Євангеліє далеко за вашими околицями, а не хвалитися готовим на чужому полі.

17. Хто ж хвалиться, нехай хвалиться в Господі.

18. Бо досвідчений не той, хто сам себе ставить, а той, кого ставить Господь.