2 Коринтянам 11 UMT

1. Хотів би я, щоб ви зглянулися на мою нерозсудливість. Будьте терпимі до мене!

2. Я вас ревную Божими ревнощами, бо я обіцяв вас обвінчати з Одним Чоловіком — Христом. Тож хочу я віддати вас Йому, як незайману дівчину.

3. Але боюсь, щоб, як Єву змій обманув хитрістю своєю, так і розум ваш може розбеститися, і ви відхилитеся від істинної відданості і чистоти, якими ми зобов’язані Христу.

4. Бо коли хтось приходить і проповідує вам іншого Ісуса, не Того, Котрого ми проповідували, або якщо ви приймаєте Дух, зовсім інший, ніж той, що маєте, або якщо ви приймаєте якусь Добру Звістку, що відрізняється від тієї, що ви прийняли, то ви б з великим бажанням погодилися з усім цим, чи не так?

5. Бо ж я вважаю себе аж ніяк не нижчим від отих ваших «великих апостолів».

6. Можливо, мені бракує такого красномовства, але не знань. Навпаки. І, зрештою, це ми вам показали вповні.

7. Чи, може, я згрішив, принижуючи себе, щоб ви могли піднестися, коли безплатно проповідував вам Добру Звістку?

8. Я брав плату з інших церкв для того, щоб служити вам.

9. А коли я був з вами і терпів нестатки, то я не обтяжував нікого. Брати наші, які прийшли з Македонії, допомагали мені в скруті. Я намагався ні в чому не бути тягарем для вас, і старатимусь, щоб так було і надалі.

10. Запевняю вас істиною Христовою, яка в мені, що я не мовчатиму і не перестану вихвалятися про це по всій провінції Ахаї!

11. Навіщо? Може, тому, що я не люблю вас? Та Бог знає, як я вас люблю.

12. Але те, що я роблю, я робитиму і надалі, щоб не дати можливості тим іншим «апостолам» ставити себе в рівень з нами в тім, про що вони вихваляються.

13. Бо ці люди — лжеапостоли. Вони лукаві, бо видають себе за апостолів Христових.

14. І це не дивно, адже і сам сатана маскується в Ангела світла.

15. Тож немає нічого дивного в тому, що слуги його маскуються в праведних служителів. Та кінець кінцем вони дістануть те, що заслужили за вчинки свої.

16. Тож я повторюю: нехай ніхто не вважає мене нерозумним. Але навіть якщо ви так думаєте, то приймайте мене як нерозумного, щоб і я хоч трохи зміг похвалитися.

17. Те, що я зараз кажу, — не від Господа, бо хвалюся я з упевненістю нерозумного.

18. Багато людей вихваляються по-мирському.

19. Ну, то й я робитиму це. Адже ви, мудрі, радо терпите нерозумних.

20. Ви зносите, коли вас поневолюють, визискують, ловлять у пастку. Ви терпите того, хто звеличує себе перед вами або того, хто б’є вас по обличчю.

21. Кажу це собі на сором — ми були дуже «слабкими» для того, щоб так поводитися з вами. Але якщо хтось достатньо сміливий, щоб хвалитися (кажу це як нерозумний), то і я наберуся сміливості хвалитися.

22. Вони чистокровні євреї? Я також. Вони ізраїльтяни? Я також. Вони Авраамові нащадки? Я також.

23. Вони Христові слуги? (В безумстві я кажу це!) Я ще більш відданий слуга Христовий. Я значно більше працював й по в’язницях був частіше, і били мене більше, і багато разів мене віддавали на вірну смерть.

24. П’ять разів били мене юдеї батогами по тридцять дев’ять ударів щоразу.

25. Тричі мене били палицями. Одного разу закидали камінням. Тричі переживав я загибель кораблів і якось провів цілу добу в воді.

26. Я часто бував у мандрівках, зустрічав небезпеку на річках, потерпав від розбійників, від свого ж народу й від поган, у містах і в селах, і на морі, і від людей, які видають себе за «братів».

27. Я провів багато часу у тяжкій праці, багато ночей не спав. Я терпів голод і спрагу, й подовгу нічого не їв. Бувало, я замерзав без одягу.

28. Але, окрім інших злигоднів, щодня я маю турботу про всі церкви.

29. Коли хтось слабшав, я був знесиленим разом із ним. Я страждав кожного разу, коли хтось впадав у гріх.

30. Якщо я маю хвалитися, то лише тим, що стосується слабкості моєї.

31. Бог, Отець Господа нашого Ісуса Христа, благословенного навіки, знає, що я кажу правду.

32. Коли я був у Дамаску, намісник царя Арети стеріг місто, щоб схопити мене.

33. Та мене спустили в кошику через вікно в міській стіні, і так я уник його рук.