2 Царів 19 UMT

1. Почувши їхню розповідь, цар Езекія розірвав на собі одяг, вдягнув волосяницю на знак жалоби й вирушив до Господнього храму.

2. Він послав Еліакима, що управляв царським палацом, писаря Шевну та головних священиків, які теж вдягли жалобний одяг, до пророка Ісаї, сина Амоса.

3. Ті звернулися до нього з такими словами: «Ось що говорить Езекія: „Цей день є днем смутку, докору й сорому, як то буває, коли діти мають народжуватися, а сил народити їх уже немає.

4. Може, станеться так, що Господь, твій Бог, почує всі слова, які говорив воєначальник, посланий своїм володарем, царем Ассирії, щоб позбиткуватися з живого Бога. Тож Господь твій Бог покарає його за ті слова, що Він почув. Тому молися за людей, які ще залишилися живими”».

5. Коли урядовці царя Езекії прийшли до Ісаї,

6. він їм відповів: «Ви мусите сказати вашому володарю про те, що говорить Господь: „Не бійся почутого, не бійся тих слів, якими Мене ображали слуги царя Ассирії.

7. Послухайте, Я вселю в нього дух, і він зрозуміє послання й повернеться до своєї землі, а Я зроблю так, що його зарубають мечем у власній країні”».

8. Коли воєначальник довідався, що ассирійський цар вийшов з Лахиша й напав на Ливну, він відступив від Єрусалима.

9. На той час до царя Ассирії дійшла звістка про ефіопського царя Тиргаку, що той виступив війною проти нього. Коли ассирійський цар дізнався про це, то послав гінців до Езекії, наказавши їм,

10. щоб вони передали царю юдейському Езекії таке: «Не дозволяй Богу, на Якого ти покладаєшся, себе дурити обіцянкою, що Єрусалим не буде переможений царем Ассирії.

11. Ти ж певно, чув, що ассирійські царі сплюндрували всі землі та зруйнували їх ущент. То ж хіба ти будеш врятований?

12. Хіба врятували боги тих народів, яких знищили мої предки: Ґозан, Гаран, Резеф і народ Едема, який жив у Тель-Ассарі?

13. А де тепер цар Гамата, цар Арпада, цар міста Сефарваїма, царі Гени чи Івви?»

14. Езекія отримав листа, що йому вручили посланці, й прочитав його. Потім він пішов до храму Господнього, розгорнув листа перед Господом

15. і почав молитися: «О Господи, Боже Ізраїлю, Який посів на престолі над Херувимами. Ти — єдиний Бог усіх земних царств, Ти створив небеса й землю.

16. Вслухайся, о Господи, почуй, розплющ очі, о Господи, й подивися. Послухай, якого листа прислав Сеннахерив, щоб образити живого Бога.

17. Справді, Господи, царі Ассирії знищили всі народи та спустошили їхні землі.

18. Вони жбурнули їхніх богів у вогонь, адже то були лише рукотворні боввани з дерева й каменю, тому їх і знищено.

19. А тепер, о Господи, наш Боже, врятуй нас від його руки, щоб усі царства земні знали, що Ти, Господи, — Єдиний Бог».

20. Тоді Ісая, син Амоса, послав таку звістку Езекії про те, що Господь, Бог Ізраїлю, мовить: «Оскільки ти молився Мені щодо царя ассирійського Сеннахерива,

21. Господь послав таке пророцтво про нього: „Цнотлива дочка Сіону зневажає тебе, дочка Єрусалиму вслід тобі сміється, як ти тікаєш, трусить головою.

22. Кого ж образив ти, кого зневажив, на кого голос ти підвищив свій? Кого пихатим поглядом зневажив? На Бога Ізраїлю Святого!

23. Через своїх посланців ти Господа образив. Ти нахвалявся: „Я подолав висоти гір на колісницях багатьох, ливанські гори недосяжні. Я зрубав найвищі кедри і добірні сосни, до найвіддаленіших закутків дійшов, проник я у ліси густі.

24. Я викопав колодязі й пив із них у чужих краях, підошвами своїми я висушив усі єгипетські струмки».

25. Хіба не чув ти, що Я давно про це замислив? У сиву давнину Я спланував це і тепер здійснив, щоб ти поруйнував укріплені міста й перетворив їх на руїну.

26. Знесилився засмучений і зганьблений народ, який загине, немов скошена зелень у полі, мов трава на дахах, що жухне, ще не встигнувши зрости.

27. Та Я знаю твій кожний крок, коли ти йдеш на війну і повертаєшся з неї. Я знаю, коли ти розлютився на Мене.

28. Оскільки проти Мене ти повстав, Я почув твою зухвалу мову. Тож Я твої ніздрі гаком зачеплю, вудилами твій рот замкну. Я пожену тебе дорогою тією, якою ти прийшов сюди”».

29. Потім Господь сказав: «Для тебе ж, Езекіє, буде знаком ось що: цього року їстимеш усе, що виросте саме, наступного року будеш харчуватимешся тим, що позростає з самосію, а вже на третій рік посій і пожни збіжжя, посади виноградники і збери з них урожай.

30. І знову всі ті, хто виживуть із роду Юди, пустять глибоко коріння й матимуть добрі плоди.

31. Адже вцілілі вийдуть з Єрусалима, вони спустяться з гори Сіон. Велика любов Всемогутнього Господа зробить це.

32. Саме тому ось що Господь говорить про ассирійського царя: „Не ввійде він у місто це й не випустить із лука стріли. Щитом прикрившись, він до міста не підійде, і перед мурами міськими не нагорне вал”.

33. „Яким шляхом прийшов, таким назад поверне, у місто це нізащо на ввійде, — Господь так заявляє. —

34. На захист міста встану Я і його врятую, заради Себе і Давида, Мого слуги”».

35. Тієї ночі зійшов Господній і вбив сто вісімдесят п’ять тисяч воїнів в ассирійському таборі. Коли наступного ранку люди прокинулись, то побачили навкруги мертві тіла!

36. Тому ассирійський цар Сеннахерив відступив і повернувся додому в Ниневію, де й лишився.

37. Якось, коли він поклонявся у храмі свого бога Нісроха, його сини Адраммелех та Шарезер зарубали його мечами і втекли на землі Арарату, а царем Ассирії став його інший син Есаргаддон.