2 Царів 22 UMT

1. Йосії виповнилося вісім років, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом тридцяти одного року. Матір його звали Єдіда, дочка Адаї, родом вона була з Бозката.

2. Йосія чинив праведне в очах Господніх і в усьому наслідував свого батька Давида, не збочуючи ні праворуч, ні ліворуч.

3. На вісімнадцятий рік правління цар Йосія послав писаря Шафана, сина Азалії, який доводився сином Мешулламу, до Господнього храму. Він сказав:

4. «Підійди до первосвященика Гилкії і накажи йому приготувати ті гроші, які приносили до храму Господнього і які вартові брами збирали з мирян, що приносили їх до храму.

5. А потім віддай їх тим людям, які відповідали за виконанням робіт у храмі Господньому. І нехай ці люди сплатять робітникам, що працюють на відбудові храму Господнього:

6. теслям, будівельникам і мулярам. А ще накажи їм купити ліс та обтесане каміння, щоб відремонтувати храм Господній.

7. Їм не потрібно звітувати, як витрачено довірені їм гроші, адже вони працюють чесно».

8. Гилкія, первосвященик, сказав писарю Шафану: «Я знайшов книгу Закону у храмі Господа». Він віддав її Шафану, і той прочитав її.

9. Потім писар Шафан пішов до царя й доповів йому: «Твої слуги виплатили гроші, зібрані в храмі, людям, призначеним наглядати за храмом Господнім».

10. Тоді писар Шафан повідомив цареві: «Гилкія, священик, дав мені книгу». І тут же, в присутності царя, почав з неї читати.

11. Коли цар почув слова книги Закону, він розірвав на собі одяг.

12. Потім звелів священику Гилкії, Агікаму, сину Шафана, Акбору, сину Михея, писарю Шафану та царському слузі Асаї:

13. «Йдіть і спитайте у Господа про мене, про мій народ, про усю юдейську землю, що там написано у віднайденій книзі. Адже Господь запалився великим гнівом через те, що наші пращури не дослухалися слів цієї книги, що не жили згідно з записаним у цій книзі!»

14. Священик Гилкія, Агікам, Акбор, Шафан та Асая пішли поговорити з пророчицею Гулдою, дружиною Шаллума, сина Тікви, сина Гаргаса, який відповідав за одяг. Вона жила в другому районі Єрусалима.

15. Жінка повідомила їх: «Ось що мовить Господь Бог Ізраїлю: „Скажіть чоловікові, який послав тебе до мене,

16. про те, що говорить Господь: „Я збираюся наслати біду на цю землю та її мешканців — усі прокляття, записані в книзі, що були прочитані царем юдейським.

17. За те, що вони Мене відштовхнули й спалювали запашне куріння перед іншими богами, щоб розбурхати Мій гнів, за всі витвори рук їхніх Моя лють на цей край горить і не вщухає!

18. Перекажи царю юдейському, який послав тебе, щоб Господа спитати”. Ось що відповів Господь Бог Ізраїлю, почувши ті слова:

19. „Оскільки серце ти маєш чутливе і змирився ти перед Богом, як почув, що Він говорить про це місце та його жителів, за те, що ти розірвав своє вбрання й плакав переді Мною, Я почув тебе,

20. тож Я заберу тебе до твоїх батьків, і будеш ти похований з миром. Не побачать твої очі всіх тих нещасть, які Я маю намір наслати на цю землю”». Вони й повернулися до царя з такою відповіддю.