2 Царів 23 UTT
1. Тоді цар послав і зібрав до себе всіх старійшин Юди і Єрусалима.
2. І цар увійшов у Господній дім, а з ним — кожний чоловік Юди і всі, хто жив у Єрусалимі, і священики, і пророки, — весь народ від малого і аж до великого. І він зачитав до їхніх вух усі слова Книги завіту, яку знайшли в Господньому домі.
3. І цар став біля колони, і склав завіт перед Господом, щоб іти слідом за Господом і виконувати Його заповіді, Його свідчення і Його постанови від усього серця і від усієї душі, щоб підтвердити слова цього завіту, який записаний у цій книзі. І весь народ твердо став у завіті.
4. І цар наказав Хелкієві, великому священикові, і другим священикам та сторожам на вході винести з Господнього храму весь посуд, зроблений для Ваала, священного гаю та всієї небесної сили, і спалив їх за Єрусалимом на поляні Кедрона, а їхній попіл він забрав до Ветилю.
5. І поклав край жерцям, яких настановили царі Юди, і які кадили ладаном на висотах і в містах Юди, і довколишніх місцях Єрусалима, і тих, які кадили Ваалові, сонцю, місяцю і сузір’ям — усій небесній силі.
6. Він виніс священний гай з Господнього дому поза Єрусалим до потоку Кедрон, і спалив його біля потоку Кедрон, і змолов на порох, і кинув його порох на поховання синів народу.
7. І він знищив дім содомітів, що в Господньому домі, — там, де жінки пряли одяг для священного гаю.
8. І привів усіх священиків з міст Юди, і осквернив високі місця, де кадили священики, — від Ґаваи і аж до Вирсавії. І знищив дім брами, що біля входу брами Ісуса, володаря міста, який в брамі міста — людині зліва.
9. Лише священики високих місць не прийшли до Господнього жертовника в Єрусалимі, оскільки вони не їли опрісноків серед своїх братів.
10. Він осквернив Тафет, що в долині сина Еннома, споруджений, щоб кожний переводив свого сина і кожний — свою дочку через вогонь — Молохові.
11. І знищив коней, яких царі Юди біля виходу Господнього дому посвятили сонцю, до скарбниці Натана, царського євнуха у дворах, а колісницю сонця він спалив вогнем,
12. і жертовники, що на даху верхнього поверху дому Ахаза, які зробили царі Юди, і жертовники, які зробив Манасія у двох дворах Господнього дому. І цар знищив, і забрав звідти, і кинув їхній порох у потік Кедрон.
13. І дім, що спереду Єрусалима, що справа від гори Мосоат, який збудував Соломон, цар Ізраїля, для Астарти, мерзоти сидонської, і для Хамоса, мерзоти моавської, і для Молхола, гидоти синів Аммона, цар осквернив.
14. І знищив стовпи, і знищив священні гаї, і наповнив їхні місця людськими кістками.
15. І жертовник, що у Верхньому Ветилі, котрий зробив Єровоам, син Навата, який довів Ізраїль до гріха, — і той жертовник, і високе місце він знищив, і розбив його каміння, і розмолов на порох, а священний гай спалив.
16. І схилився Йосія та побачив гроби, що були там у місті. Тож послав, і взяв кості з гробів, спалив їх на жертовнику і осквернив його за Господнім словом, яке сказав Божий чоловік, коли Єровоам стояв під час свята біля жертовника. І, повернувшись, підняв свої очі на гробницю Божого чоловіка, який сказав ці слова,
17. і промовив: Що це за могила, та, яку я бачу? І сказали йому люди міста: Це — Божого чоловіка, котрий вийшов з Юди, і вимовив ці слова, які сказав над жертовником Ветиля!
18. І він сказав: Залиште його, щоб жодний чоловік не порушив його костей! І залишили його кості з кістьми пророка, який прийшов із Самарії.
19. І Йосія знищив усі доми високих місць, що в містах Самарії, які зробили царі Ізраїля, щоб викликати гнів Господа, і вчинив з ними все таким чином, як зробив у Ветилі.
20. Він повбивав усіх священиків високих місць, які були там при жертовниках, а на них спалив кості людей, і повернувся в Єрусалим.
21. І цар заповів усьому народові, наказуючи: Звершіть Пасху Господу, Богові нашому, як записано в Книзі цього завіту!
22. Бо не було такої Пасхи від днів суддів, які судили Ізраїль, і всі дні царів Ізраїля і царів Юди,
23. але хіба тільки у вісімнадцятому році царя Йосії була Пасха для Господа в Єрусалимі.
24. І цар Йосія знищив чарівників, чаклунів і терафінів, — ідолів і всі мерзоти, що були в землі Юди та в Єрусалимі, щоб потвердити слова закону, записані в книзі, яку знайшов священик Хелкія в Господньому домі.
25. Перед ним не було подібного до нього царя, який повернувся б до Господа всім своїм серцем і всією своєю душею, і всією своєю силою — згідно з усім законом Мойсея. І після нього не постав подібний до нього.
26. Однак Господь не відвернувся від гніву Свого великого обурення, яким Його гнів запалав на Юду за навмисні підбурювання, якими викликав Його обурення Манасія.
27. І сказав Господь: І Юду відкину від Мого обличчя, як Я відкинув Ізраїль, і відкину це місто, яке Я вибрав, Єрусалим, і дім, про який Я сказав: Моє Ім’я буде там!
28. А решта оповідей про Йосію і все, що він зробив, чи не записане це в книзі літопису царів Юди?
29. У його дні до ріки Євфрат прийшов фараон Нехао, цар Єгипту, проти царя ассирійців. А Йосія виступив йому назустріч, та Нехао вбив його в Маґеддо, коли його побачив.
30. І його слуги поклали його мертвого і з Маґеддо привезли його в Єрусалим, і поховали його в місті Давида в його гробниці, а народ землі взяв Йоахаза, сина Йосії, і вони помазали його й настановили його царем замість його батька.
31. Йоахаз був двадцятитрилітнього віку, коли він зацарював, і три місяці царював у Єрусалимі. А ім’я його матері — Амітал, дочка Єремії з Лемни.
32. І він чинив те, що є злом в очах Господа, — згідно з усім, що робили його батьки.
33. І фараон Нехао перемістив його до Девлати, у землі Емат, щоб не царював у Єрусалимі, і наклав данину на землю: сто талантів срібла і сто талантів золота.
34. А над ними фараон Нехао настановив царем Еліякіма, сина Йосії, царя Юди, замість Йосії, його батька, і змінив його ім’я на Йоаким. Він взяв Йоахаза і доставив у Єгипет, і той там помер.
35. А Йоаким дав фараонові срібло і золото. Лише наклав на землю данину сріблом — за словами фараона, кожний чоловік за їхньою оцінкою давав срібло і золото разом з людьми землі, щоб здавати фараонові Нехао.
36. Йоаким був двадцятип’ятилітнього віку, коли він зацарював, і царював одинадцять років у Єрусалимі, а ім’я його матері — Єлдафа, дочка Федея з Руми.
37. І він чинив те, що є злом в очах Господа, згідно з усім, що робили його батьки.