2 Царів 25 UTT

1. І сталося, що на дев’ятому році його царювання, у десятому місяці, Навуходоносор, цар Вавилону, і вся його армія пішли в наступ проти Єрусалима; вони оточили його і проти нього збудували довкола бойові споруди.

2. І місто було в облозі аж до одинадцятого року царя Седекії.

3. На дев’ятий день місяця запанував у місті голод, і не було хліба для народу землі.

4. У стіні міста було зроблено пролом, і всі військові мужі вийшли вночі дорогою брами, яка між стінами, це із царського саду, а біля міста довкола були халдеї. І він пішов дорогою Арави,

5. і погналося халдейське військо за царем, і схопили його в Аравоті єрихонському, і все його військо розсіялося від нього.

6. А царя схопили і привели його в Девлату, до царя Вавилону, і той виголосив над ним вирок.

7. І він убив синів Седекії в нього на очах, осліпив очі Седекії, закував його в кайдани і відвів його у Вавилон.

8. У п’ятому місяці, сьомого дня місяця (це дев’ятнадцятий рік Навуходоносора, царя Вавилону), прийшов до Єрусалима Навузардан, начальник царської охорони, який стояв перед царем Вавилону.

9. І він спалив Господній дім, дім царя і всі доми Єрусалима, — кожний дім спалив

10. начальник царської охорони.

11. А останок народу, який залишився в місті, і зрадників, які пішли до царя Вавилону, і решту народу Навузардан, начальник царської охорони, перемістив.

12. А бідних землі начальник царської охорони залишив як виноградарів і рільників.

13. І халдеї знищили мідні стовпи, що в Господньому домі, мехоноти і мідне море, що в Господньому домі, а їхню мідь забрали у Вавилон.

14. Казани, лопатки, посудини, кадильниці та весь мідний посуд, який використовували для служіння, він забрав.

15. Начальник царської охорони забрав кадильниці, золотий і срібний посуд,

16. два стовпи, одне море і мехоноти, які зробив Соломон для Господнього дому. Не було лічби міді всього посуду.

17. Вісімнадцять ліктів висота одного стовпа, і на ньому — мідний хотар, висота хотара — три лікті, і відступ на хотарі, мигдалеві яблука довкола, усе мідне. І подібний до цього другий стовп на відступі.

18. І начальник царської охорони взяв Сарая, першого священика, і Софонію, сина з других, і трьох, які слідкували за обліком,

19. а з міста взяв одного євнуха, який був поставлений над військовими мужами, і п’ятьох мужів, які гляділи на обличчя царя, яких знайдено в місті, і писаря військового командира, який тримав опис народу землі, і шістдесят мужів народу землі, яких знайдено в місті.

20. І взяв їх Навузардан, начальник царської охорони, і відвів їх у Девлату, до вавилонського царя,

21. і цар Вавилону побив їх, і повбивав їх у Девлаті, у землі Емата. І Юду виселили з його землі.

22. А стосовно народу, який залишився в землі Юди, котрих залишив Навуходоносор, цар Вавилону, то він настановив над ними Ґодолію, сина Ахікама, сина Сафана.

23. І почули всі військові командири, вони і їхні люди, що цар Вавилону настановив Ґодолія, і вони прийшли до Ґодолія в Массифат: Ізмаїл, син Натанія, і Йонатан, син Кария, і Сарая, син Танемата, Нетодатіт і Єзонія, син Махатія, — вони і їхні мужі.

24. І Ґодолія поклявся їм і їхнім мужам, і сказав їм: Не бійтеся приходу халдеїв! Перебувайте в землі й служіть цареві Вавилону, і вам буде добре!

25. Та сталося, що в сьомому місяці прийшов Ізмаїл, син Натанія, сина Елісами з нащадків царів, а з ним — десять мужів. Вони побили Ґодолію, юдеїв і халдеїв, які були з ним у Массифаті, і він помер.

26. І весь народ, від малого і аж до великого, та військові командири піднялися і пішли в Єгипет, бо їх охопив страх перед халдеями.

27. І сталося в тридцять сьомому році переселення Йоакима, царя Юди, у дванадцятому місяці, на двадцять сьомий день місяця, Евілмародах, цар Вавилону, у рік свого зацарювання підняв голову Йоакима, царя Юди, і вивів його з його дому-в’язниці.

28. Він заговорив добре до нього і поставив його престол вище від престолів царів, які були з ним у Вавилоні,

29. і змінив його в’язничний одяг, і той постійно їв хліб перед ним усі дні свого життя.

30. І йому виділена їжа, на постійно виділена їжа, давалася йому з дому царя, — визначена йому міра, — з дня на день, усі дні його життя.