2 Царів 9 UMT

1. Пророк Еліша покликав чоловіка з громади пророків і сказав йому: «Приготуйся, візьми кухоль оливи й поспішай до Рамот-Ґілеада.

2. Коли дістанешся туди, знайди Єгу, сина Єгошафата, який доводиться сином Німші. Підійди до нього, відведи убік від його людей і заведи в дальню кімнату.

3. Тоді візьми кухоль у руки й вилий оливу йому на голову, примовляючи: „Ось що Господь говорить: „Я помазав тебе царем Ізраїлю!” За тим відчини двері й біжи, і гляди не забарись!”»

4. Ось цей юнак-пророк пішов до Рамот-Ґілеада.

5. Коли він прибув, то побачив військових командирів, що сиділи разом. «Полководцю, маю до тебе повідомлення», — сказав він. «Для кого?» — запитав Єгу. «Для тебе, командире», — відповів той.

6. Єгу звівся на ноги й зайшов у будинок. Тоді пророк вилив оливу на голову Єгу і проголосив: «Ось що говорить Господь Бог Ізраїлю: „Я помазую тебе царем над Господнім народом Ізраїлю.

7. Ти маєш зруйнувати дім Агава, свого володаря, так Я відплачу за кров Моїх рабів-пророків та за кров усіх Господніх слуг, яку пролила Єзевел.

8. Загине увесь дім Агава. Я відітну від Агава всіх чоловіків його дому: і рабів, і вільних в Ізраїлі.

9. Я зроблю з домом Агава те, що сталося з домом Єровоама, сина Невата, та з домом Вааші, сина Агіжі.

10. А щодо Єзевел, то її зжеруть собаки на землі Єзреела, і ніхто її не поховає”». Тоді він відчинив двері й вибіг.

11. Коли Єгу повернувся до командирів, один із них запитав його: «Все добре? Чому цей божевільний приходив до тебе?» «Ви знаєте, хто цей чоловік і які нісенітниці верзе», — відповів Єгу.

12. «Неправда, — заперечили вони. — Скажи нам!» Єгу сказав: «Ось що він мені розповів: „Ось так сказав Господь: „Я помазав тебе царем Ізраїлю”».

13. Вони хутко зняли свої плащі й розстелили їх перед ним на сходах. Потім заграли в сурму й закричали: «Єгу — цар!»

14. Аж ось Єгу, син Єгошафата, сина Німші, намислив боротися проти Йорама. Тож Йорам і весь Ізраїль обороняли Рамот-Ґілеад від Газеела, царя Араму.

15. Цар Йорам повернувся на той час до Єзреела, щоб загоїти рани, які нанесли йому арамійці в бою з Газеелом, арамійським царем. Єгу сказав командирам: «Якщо ви справді так ставитеся до мене як помазаника, то не дозволяйте нікому вислизнути з міста й донести цю новину в Єзреел».

16. Потім він сів у колісницю й поїхав до Єзреела, оскільки там відлежувався Йорам, і Агазія, цар Юдеї, приїхав його провідати.

17. Коли вартовий, що стояв на вежі в Єзреелі, побачив війська Єгу, що наближалися, він вигукнув: «Бачу війська, що наближаються». «Споряди вершника, — наказав Йорам. — Пошли його зустріти війська й запитати, чи з миром вони йдуть».

18. Вершник від’їхав і, наблизившись до Єгу, запитав: «Ось що каже цар: „Чи з миром ви йдете?”» «Що тобі з миром робити? — Відповів Єгу. — Завертай і їдь позаду мене». Вартовий доповів: «Посланець доїхав до них, але не повертається».

19. Тож послав цар другого вершника. Коли той під’їхав до них, запитав: «Ось що говорить цар: „Чи з миром ви йдете до нас?”» Єгу відповів: «Що тобі з того миру? Повертай, їдь за мною».

20. Вартовий знову доповів: «Він доїхав до них, але також назад не повертається. Схоже на те, що скаче Єгу, син Німші; він, мов навіжений, їздить».

21. «Запрягай мою колісницю», — наказав Йорам. Коли її запрягли, Йорам, ізраїльський цар, та цар Юдеї Агазія виїхали, кожен у своїй колісниці, назустріч Єгу. Вони зустріли його якраз на полі, що належало єзрееліту Навоту.

22. Коли Йорам побачив Єгу, він запитав його: «Ти з миром прийшов, Єгу?» «Який може бути мир, — відповів Єгу, — доки твоя матір Єзевел займається розпустою і ворожбитством?»

23. Йорам смикнув повід, розвернувся і втік, гукнувши до Агазії: «Зрада, Агазіє!»

24. Тоді Єгу витягнув лука й вистрілив Йорамові межи плечі. Стріла пробила йому серце й він упав в колісниці.

25. Єгу наказав Відкару, їздовому своєї колісниці: «Підбери його й викинь на поле єзрееліта Навота. Згадай, як ми з тобою разом їхали в колісницях позаду Агава, його батька, коли Господь Бог дав це пророцтво про нього:

26. „Звісно, вчора Я, Господь, бачив кров Навота, бачив кров його синів. Я змушу тебе поплатитися за те на цьому ж клаптику землі”. Так підніми його й викинь на ту ділянку, як і сказав Господь».

27. Коли Агазія, цар Юдеї, побачив, що сталося, він кинувся навтіч дорогою до Бет-Хаґґана. Єгу погнався за ним і закричав: «Убийте й його!» Його поранили в колісниці по дорозі до Ґура, що біля Івлеама, але йому вдалося втекти до Меґіддо, де він і помер.

28. Раби Агазії перевезли його в колісниці до Єрусалима, де поховали в гробниці разом з батьками в місті Давида.

29. На одинадцятий рік правління Йорама Агазія став царем Юдеї.

30. Потім Єгу пішов до Єзреела. Коли про це дізналася Єзевел, вона підвела очі, уклала волосся й визирнула у вікно.

31. Коли Єгу ввійшов через браму, вона спитала: «Ти з миром прийшов, Зимрі, що вбив свого володаря?»

32. Він підвів погляд на вікно й вигукнув: «Хто на моєму боці? Хто?» Два чи три євнухи зверху глянули на нього.

33. «Викиньте її!» — наказав Єгу. Ось вони її скинули додолу, і кров її бризнула на стінку та на коней, які затоптали її копитами.

34. Єгу зайшов, почав їсти й пити. «Подбайте про ту кляту жінку, — сказав він, — поховайте її, бо вона була царевою дочкою».

35. Але коли вони вийшли, щоб поховати її, то нічого не знайшли, крім черепа, ступенів та кистів рук.

36. Вони ввійшли в будинок і доповіли Єгу. А той відізвався: «Таким було Господнє слово, коли Він через Свого раба тишвітського Іллю прорік: „На землі єзреельській собаки пожеруть тіло Єзевел.

37. І тіло Єзевел угноїть поле на землі Єзреелу, і вже ніхто не зможе сказати: „Ось Єзевел”».