2 Петра 1 KUL

1. Симон Петр, слуга і апостол Ісуса Христа, тим, що з нами однаку дорогу віру приняли по правдї Бога нашого і Спаса Ісуса Христа:

2. благодать вам і впокій нехай умножить ся в познанню Бога й Ісуса, Господа нашого.

3. Яко ж усе до життя і побожности дароване нам Божою силою Його, через познаннє Покликавшого нас славою і чеснотою (милостю),

4. чим найбільші і дорогі обітницї даровані нам, щоб через них були ви спільниками Божої природи, ухиляючись від тлїнного хотїння, що в сьвітї,

5. то доложіть до сього усе ваше стараннє, і подайте у вірі вашій чесноту, а в чеснотї розум,

6. а в розумі вдержаннє, а у вдержанню терпіннє, а в терпінню побожність,

7. а в побожностї братню любов, а в братній любові любов (для всїх).

8. Коли бо се буде у вас і умножить ся, то не оставить вас лїнивими, анї безплодними в познаннї Господа нашого Ісуса Христа.

9. У кого бо нема сього, той слїпий і коротко видющий, що забув на очищеннє давних своїх гріхів.

10. Тим то, брати, старайтесь більше утвердити ваше покликаннє і вибраннє; се бо роблячи, нїколи не спотикнетесь.

11. Так бо щедро дозволить ся вам вхід у вічнє царство Господа нашого і Спаса Ісуса Христа.

12. Тим і не занехую завсїди пригадувати вам сї речи, хоч ви й знаєте, і утверджені у сїй правдї.

13. Видить ся ж менї право, доки я у сїй оселї, розбуджувати вас у наповіданню;

14. знаючи, що скоро оставлю оселю мою, яко ж і Господь наш Ісус Христос обявив менї.

15. Старати му ся ж, щоб ви і всюди, по моєму розстанню, робили спомин сїх річей.

16. Не за байками бо, хитро придуманими, йдучи, обявили ми вам силу і прихід Господа нашого Ісуса Христа, а бувши самовидцями величчя Його.

17. Бо Він приняв від Бога Отця честь і славу, коли зійшов до Него од величньої слави такий голос: "Се Син мій любий, що я вподобав Його."

18. І сей голос чули ми, як сходив з неба, бувши з Ним на горі сьвятій.

19. Ще ж маємо певнїще слово пророче, і ви добре робите, вважаючи на него, як на сьвітильника, що сьвітить в темному місцї, аж день засияє, і денниця зійде в серцях ваших;

20. се найперш знаючи, що жадне книжне пророцтво не дїєть ся своїм розвязаннєм.

21. Бо нїколи із волї чоловіка не виповідано пророцтво, а від Духа сьвятого розбуджувані, промовляли сьвяті люде Божі.