2 Самуїлова 13 UMT

1. Ішов час. Амнон, Давидів син, закохався в Тамар, вродливу сестру Авесалома, сина Давида.

2. Амнон настільки закохався у свою сестру Тамар, що аж захворів від бажання, адже вона була незайманою. Амнон не міг уявити, як він може бути з нею.

3. Він мав друга на ім’я Йонадав, який доводився сином Шимеа, Давидового брата. Йонадав був дуже хитрий.

4. Він запитав Амнона: «Чому це ти, царевичу, такий сумний щоранку? Чи не розкажеш мені?» Амнон йому зізнався: «Я закохався в Тамар, сестру мого брата Авесалома».

5. Йонадав дав йому таку пораду: «Лягай у ліжко й прикинься хворим, та коли прийде тебе провідати батько, скажи йому: „Я б хотів, щоб сестра Тамар прийшла до мене й принесла поїсти. Нехай вона зготує їжу в мене на очах, щоб я міг дивитися на неї і з її рук їсти”».

6. Ось Амнон ліг і почав удавати з себе хворого. Коли цар прийшов його провідати, Амнон сказав йому: «Мені хотілося, щоб сестра Тамар прийшла і зготувала мені хлібці, а я б поїв з її рук».

7. Давид послав людину до Тамар переказати таке: «Іди в дім брата свого Амнона і зготуй йому попоїсти».

8. Ось Тамар прийшла в оселю брата Амнона, який лежав. Вона взяла тісто, замісила його при ньому, виробила хлібці й спекла їх.

9. Потім взяла зі сковорідки хлібці й поставила перед братом, але він відмовився їх їсти. «Нехай усі звідси вийдуть», — звелів Амнон. Всі вийшли.

10. Амнон промовив: «Принеси їжу сюди в опочивальню, щоб я поїв з твоїх рук». Взяла Тамар хлібці, які спекла, і принесла братові Амнону в кімнату, де він лежав.

11. Але коли вона піднесла їх ближче до брата, він схопив її і сказав: «Ляж зі мною в ліжко, сестричко моя!»

12. «Ні, брате, — відмовила вона, — не ґвалтуй мене. Не слід таке робити в Ізраїлі. Не роби цього зла!

13. Що буде зі мною? Як я звільнюся тоді від ганьби. А що буде з тобою? Ти ж перетворишся на ганебного паскудника в Ізраїлі. Поговори, будь-ласка, з царем; він не заперечуватиме проти того, щоб я одружилася з тобою».

14. Але він не захотів її послухатися, а що був сильнішим, то ліг із нею й зґвалтував її.

15. І відразу ж зненавидів Амнон сестру. Він дійсно зненавидів її дужче, ніж кохав. Амнон сказав їй: «Піднімайся і забирайся геть!»

16. «Ні, — відповіла дівчина, — якщо ти відішлеш мене, це буде ще більшим злом, ніж те, що ти вже зробив зі мною». Але він і слухати її не хотів.

17. Покликав слугу і наказав йому: «Вижени цю жінку звідси й замкни за нею двері».

18. А вона була вбрана в довгу туніку — вбрання незайманої дочки царя. Слуга випровадив її і замкнув за нею двері.

19. Тамар посипала голову попелом, розідрала довгу туніку, охопила голову руками й, голосячи від горя, пішла геть.

20. Брат Авесалом спитав її: «З тобою був Амнон, брат твій? Заспокойся, сестричко. Він твій брат, не бери це близько до серця». Невтішна Тамар залишилася жити у домі брата свого Авесалома.

21. Коли до царя Давида дійшла ця звістка, він розлютився, але навіть після того він не хотів покарати Амнона, то му що той був старшим та найулюбленішим сином.

22. Авесалом не мовив Амнону жодного слова: ні доброго, ні поганого. Він зненавидів Амнона, бо той знечестив його сестру Тамар.

23. Через два роки, коли стригалі Авесалома були в Ваал-Хазорі, біля кордону з Ефраїмом, він запросив усіх царських синів до себе.

24. Авесалом прийшов до царя й сказав: «У твого раба стрижуть зараз овець. Запрошую до себе царя та його слуг».

25. «Ні, мій сину, — відмовився цар, — не слід нам усім приєднуватися до тебе; ми тільки заважатимемо тобі». Хоч як домагався Авесалом, цар усе одно відмовлявся йти, але благословив його.

26. Авесалом погодився: «Що ж, тоді дозволь моєму брату Амнону піти з нами». Цар запитав: «Чому він має йти з тобою?»

27. Проте Авесалом дуже наполягав. От і послав цар Амнона разом з іншими своїми синами.

28. Авесалом звелів своїм слугам: «Спостерігайте за Амноном. Коли він сп’яніє від вина й розвеселиться, тоді я подам вам команду: „Вдарте його і вбийте його. Не бійтеся нічого. Адже це я накажу вам це зробити. Будьте сильними й сміливими”».

29. Так і зробили слуги Авесалома з Амноном — усе, що звелів він. А інші цареві сини побігли до своїх мулів, скочили на них і повтікали.

30. Ще були вони в дорозі, як долетіла до Давида звістка: «Авесалом убив усіх царевих синів, жодного не лишив живим».

31. Цар звівся на ноги, розірвав одяг, а тоді кинувся на землю. Над ним з’юрмилися раби в розірваному вбранні.

32. Аде Йонадав, син Шимеа і Давидів брат, заспокоїв: «Не варто думати моєму володарю, що вони повбивали всіх царевичів. Тільки Амнон убитий. Ще того дня, як Амнон знечестив його сестру Тамар, Авесалом твердо вирішив помститися.

33. Тож хай мій володар не думає, що всіх царевих дітей убито. Ні. Вбито лише Амнона».

34. Тим часом Авесалом утік. А чоловік, який стояв на варті, помітив на дорозі, що вела на захід, багато людей, які спускалися з узвишшя. Вартовий прийшов до царя й повідомив: «Я бачу людей на схилі гори, що рухаються до нас».

35. Йонадав сказав цареві: «От бачиш, цареві сини повертаються; сталося так, як твій раб тобі казав».

36. Тільки-но він замовк, зайшли царевичі, ридаючи на весь голос. Гірко заплакав цар Давид, а за ним і його раби.

37. Авесалом утік до Талмая, сина Аммігуда, ґешуритського царя. А цар Давид щодня тужив за сином.

38. У Ґешурі, куди втік Авесалом, він жив три роки.

39. А цар перестав гніватися на Авесалома, бо змирився зі смертю Амнона.