2 Тимофію 1 UTT

1. Павло, з волі Божої апостол Ісуса Христа, за обітницею життя, що в Ісусі Христі, —

2. до Тимофія, улюбленого сина: благодать, милість і мир, від Бога Отця та Ісуса Христа, Господа нашого.

3. Дякую Богові, Якому від предків служу із чистим сумлінням, що постійно, вдень і вночі, пам’ятаю про тебе в моїх молитвах,

4. бажаючи бачити тебе, згадуючи твої сльози, аби наповнитися радістю.

5. Згадую твою щиру віру, яка спочатку оселилася у твоїй бабусі Лоїді та у твоїй матері Євникії; я впевнений, що вона є і в тобі.

6. Я тому нагадую тобі це, щоб ти зігрівав Божий дар, який є в тобі через покладання моїх рук.

7. Адже Бог не дав нам духа страху, але духа сили, любові й розсудливості.

8. Тому не соромся свідчити про нашого Господа, ні мене — Його в’язня. Але злигодні за Євангеліє перенось силою Бога,

9. Який спас нас і покликав святим покликанням, — не за наші діла, але згідно зі Своїм наміром і благодаттю, яка дана нам в Ісусі Христі ще перед вічними часами;

10. тепер же вона відкрилася через з’явлення Спасителя нашого Ісуса Христа, Який знищив смерть, а життя і нетління освітив Євангелієм,

11. для якого я поставлений проповідником, апостолом і вчителем [язичників].

12. Через це я і страждаю, але не соромлюся, бо знаю, Кому я повірив, і переконаний, що Він має силу зберегти довірене мені до того дня.

13. За приклад май здорові слова, які ти від мене почув у вірі й любові, що в Ісусі Христі.

14. Добре, довірене тобі, збережи Святим Духом, Який живе в нас.

15. Ти знаєш, що від мене відвернулися всі, хто в Азії, між ними й Фіґел та Гермоґен.

16. Нехай Господь дасть милість домові Онисифора, адже багато разів він давав мені відраду і не соромився моїх кайданів.

17. Але коли він прибув у Рим, то наполегливо шукав мене — і знайшов.

18. Нехай же дасть йому Бог знайти милість від Господа того дня! А скільки він послужив мені в Ефесі, ти краще знаєш.