Дії 10 UMT

1. У Кесарії жив собі чоловік на ймення Корнилій, який був сотником у так званому Італійському полку.

2. Він був побожним чоловіком й поклонявся істинному Богу, як і вся його родина; щедро подавав бідним милостиню і завжди молився Господу.

3. Якось о третій пополудні Корнилію було видіння. Він виразно побачив Ангела Божого, який ввійшов до нього й покликав: «Корнилію!»

4. Корнилій зі страхом подивився на нього й запитав: «Що Ти бажаєш, Господи?» Ангел відповів: «Твої молитви й милостині бідним стали відомі Богу, Він пам’ятає про тебе.

5. Зараз пошли когось до Йоппії, нехай приведуть сюди чоловіка на ймення Симон, який ще зветься Петром.

6. Він зупинився у кожум’яки Симона, будинок якого стоїть біля моря».

7. Коли Ангел, з яким він розмовляв, зник, Корнилій покликав двох слуг і одного побожного воїна з числа своїх підлеглих.

8. Він розповів їм про все, що сталося, й послав їх до Йоппії.

9. Наступного дня, коли вони були в дорозі й уже наближалися до міста, Петро піднявся на дах будинку помолитися.

10. Опівдні він відчув, що зголоднів, і захотів їсти. І поки Петрові готували обід, йому було видіння.

11. Петро побачив, як небеса розкрилися й щось подібне до великого простирадла, яке хтось тримає за чотири ріжки, злетіло додолу.

12. А на ньому були різноманітні тварини й гади земні, а також птахи небесні.

13. Тоді голос долинув до нього: «Встань, Петре. Вбий і їж!»

14. Петро відповів: «Звісно, я не можу, Господи! Я ніколи не їв нічого брудного або нечистого».

15. І вдруге пролунав голос: «Не вважай нечистим те, що очищене Богом».

16. І так тричі голос промовив до Петра, і тричі Петро відмовлявся, а після того все знову піднялося на небо.

17. Петро був збентежений, міркуючи, що б усе це могло означати. Аж ось надійшли люди, яких послав Корнилій, й тепер вже стояли біля воріт.

18. Прибульці голосно запитали, чи гостює тут чоловік на ймення Симон, якого ще називають Петро.

19. Тим часом Петро все ще розмірковував про з’яву, яку він бачив. І тут Дух Святий сказав йому: «Послухай! Троє чоловіків шукають тебе.

20. Вставай і зійди вниз, й рушай з ними без зволікань, бо то Я послав їх».

21. Петро зійшов униз і сказав прибульцям: «Я саме той, кого ви шукаєте. Що привело вас?»

22. Вони відповіли: «Нас послав сотник Корнилій. Він чоловік праведний і богобійний. Весь люд юдейський його поважає. Ангел святий звелів йому запросити тебе до його оселі й послухати твоє слово».

23. Петро запросив їх зайти й відпочити. Наступного дня він зібрався й вирушив. Разом з ними пішло й кілька віруючих з Йоппії.

24. Наступного дня вони прибули до Кесарії. Покликавши своїх родичів і найближчих друзів, Корнилій чекав на їхній прихід.

25. Коли Петро ввійшов, Корнилій зустрів його, впав на коліна й поклонився йому.

26. Але Петро підвів його й промовив: «Підведися! Я така ж сама людина, як і ти».

27. Мовивши так, Петро зайшов у дім і побачив, що там зібралося багато народу.

28. Він сказав їм: «Ви знаєте, що Закон забороняє юдеям мати справу з чужоземцями або приходити до них у гості. Але Бог навчив мене, що не можна жодну людину вважати поганою чи нечистою.

29. Тож коли Корнилій запросив мене, я прийшов без будь-яких заперечень. Через те я питаю: навіщо ви посилали по мене?»

30. Корнилій відповів: «Чотири дні тому в такий самий час, о третій пополудні, я молився в своєму домі. Аж раптом переді мною виник чоловік у сяйливому вбранні.

31. Він сказав: „Корнилію, твоя молитва почута, Бог пам’ятає про твої дарунки бідним.

32. Пошли людей до Йоппії і запроси Симона, якого ще звати Петром, прийти до тебе. Він зупинився в домі Симона-кожум’яки біля моря”.

33. Отож я відразу послав по тебе. І ти був такий люб’язний, що погодився прийти. Всі ми тут зараз перед Богом, щоб почути, що Господь велів тобі сказати нам».

34. Тоді Петро звернувся до них, сказавши: «Тепер я ясно бачу, що Бог ставиться однаково до всіх.

35. В кожному народі людина, яка шанує Бога й робить те, що правильно, прийнята Богом.

36. Ось Слово, яке Він послав народові ізраїльському, проголосивши Благовість миру через Ісуса Христа. Він — Господь усіх народів.

37. Ви знаєте про те, що трапилось по Юдеї. Воно почалося в Ґалилеї після того, як Іоан проповідував людям про хрещення.

38. Ви знаєте про Ісуса Христа з Назарета, Якого Бог помазав Духом Святим і владою. Ісус мандрував по містах, творив добро, зціляв одержимих нечистими духами, оскільки Бог був з Ним.

39. Ми свідки всього, що Ісус зробив у Юдейській країні і в Єрусалимі. Та вони вбили Його, розіп’явши на дерев’яному хресті.

40. Але на третій день Бог воскресив Його, і з Божої волі Він відкрито з’явився людям.

41. Не всім людям, а лише свідкам, яких Бог вибрав заздалегідь — нам, хто їв і пив із Ним разом після Його воскресіння з мертвих.

42. Він наказав нам проповідувати й свідчити людям, що це Його Бог призначив суддею над живими й мертвими.

43. Всі пророки свідчать про Нього, кажучи, що кожен, хто вірить у Нього, одержує прощення гріхів в Його ім’я».

44. Поки Петро все це говорив, Святий Дух зійшов на всіх, хто слухав його.

45. Юдейські віруючі, які прийшли разом з Петром, були вражені з того, що дар Духа Святого пролився й на поган.

46. Вони чули, як погани говорили різними мовами й славили Бога. Тоді Петро сказав:

47. «Чи може хтось заборонити цим людям бути хрещеними водою? Адже на них зійшов Дух Святий так само, як і на нас».

48. Тож Петро наказав їм охреститися в ім’я Ісуса Христа. Потім вони попросили Петра залишитися з ними на кілька днів.