Дії 11 KUL

1. Почули ж апостоли та брати, котрі були в Юдеї, що й погане прийняли слово Боже.

2. І як прийшов Петр у Єрусалим, змагались із ним ті, що від обрізання,

3. кажучи: Що до людей, обрізання немаючих, ходив єси і їв з ними.

4. Почавши ж Петр, виложив їм рядом, говорячи:

5. Був я в городї, Йоппиї, і молячись бачив у захопленню видїннє: посудину якусь, що сходила, наче обрус великий, по чотирох кінцях спусканий з неба; і прийшов аж до мене.

6. Зазирнувши в него і розглянувши, бачив чотироногих землї, і зьвірів, і повзючих, і птиць небесних.

7. І чув я голос, що глаголав до мене: Встань, Петре, заколи та й їж.

8. Я ж сказав: Нї, Господи, бо нїщо погане або нечисте нїколи не входило в уста мої.

9. Відказав же менї голос удруге з неба: Що Бог очистив, ти не погань,

10. Се сталось тричі, і знов потягнено було все на небо.

11. І ось зараз три чоловіки прийшли в господу, де я був, послані з Кесариї до мене.

12. Сказав же менї Дух ійти з ними, нїчого не розбираючи. Пішли ж зо мною і шість братів, і ввійшли ми в господу до чоловіка;

13. і звістив нам, як видїв ангела в господї своїй, що став і глаголав йому: Пішли в Йоппию людей, та поклич Симона, званого Петром.

14. Він глаголати ме слова до тебе, котрими спасеш ся ти й увесь дім твій.

15. Як же став я говорити, найшов Дух сьвятий на них, як і на нас у починї.

16. Згадав я тодї слово Господнє, як глаголав він: Йоан хрестив водою, а ви будете хреститись Духом сьвятим.

17. Коли ж рівний дар дав їм Бог, як і нам, що увірували в Господа Ісуса Христа, то хто ж я такий, щоб міг заборонити Богові?

18. Вислухавши се, замовкли, і славили Бога, говорячи: То й поганам дав Бог покаяннє в життє!

19. Ті ж, що порозсипались від гонення, що сталось на Стефана, пійшли аж у Финикию, Кипр і Антиохию, нїкому не проповідуючи слова, тільки одним Жидам.

20. Були ж деякі з них люде з Кипру і Киринеї, котрі, прийшовши в Антиохию, говорили до Єленян, благовіствуючи Господа Ісуса.

21. І була рука Господня з ними; і велике число увірувавши, навернулись до Господа.

22. Дійшло ж про них слово до ушей церкви, що в Єрусалимі, і післали Варнаву, щоб пійшов аж до Антиохиї;

23. котрий прийшовши і видївши ласку Божу, зрадїв, і молив усїх, щоб у постановленню серця пробували в Господї.

24. Бо був чоловік добрий, повний Духа сьвятого й віри; і прихилилось доволї народу до Господа.

25. Вийшов же Варнава в Тарс шукати Павла,

26. і, знайшовши його, привів його в Антиохию. Стало ся ж, що вони цїлий рік збирались у церкві, і навчали багато народу, і ученики в Антиохиї стали найперш звати ся Християнами.

27. Тих же днїв прийшли з Єрусалиму пророки в Антиохию.

28. Ставши ж один з них, на ймя Агав, віщував духом, що велика голоднеча має бути по всїй вселеннїй, яка й постала за Клавдия кесаря.

29. З учеників же, скільки хто міг, постановив кожен з них післати на запомогу братам, що жили в Юдеї.

30. Що й зробили, піславши до старших через руки Варнави та Савла.