Дії 13 UTT

1. В Антіохійській Церкві були [деякі] пророки та учителі: Варнава, Симон, прозваний Нігером, Луцій киринеєць, Манаїл, вихований разом з тетрархом Іродом, і Савло.

2. Як служили вони Господу й постили, Святий Дух сказав: Відділіть Мені Варнаву та Савла на діло, на яке Я покликав їх.

3. Попостивши, вони поклали на них руки й помолилися, а тоді відпустили.

4. Вони були послані Святим Духом і пішли до Селевкії, а звідти відпливли до Кіпру.

5. Бувши в Саламіні, звіщали Боже Слово в юдейських синагогах. І мали Івана до послуг.

6. Пройшовши весь острів аж до Пафи, знайшли якогось чоловіка-ворожбита, лжепророка, юдея на ім’я Вар-Ісус,

7. який був при проконсулі Сергії Павлі, розумному чоловікові. Той, покликавши Варнаву й Савла, намагався почути Боже Слово.

8. Та проти них виступив Еліма — ворожбит, — так перекладається його ім’я, — намагаючись відвернути проконсула від віри.

9. Але Савло, він же Павло, сповнившись Духом Святим і поглянувши на нього,

10. сказав: О, сповнений усякого підступу й усякої злоби сину диявола, ти ворог усякої правди! Чи не перестанеш ти перекручувати рівні Господні дороги?

11. І нині рука Господня на тобі: ти будеш сліпий, не бачитимеш деякий час сонця! І зненацька морок і темрява огорнули його, і, ходячи навпомацки, він шукав провідника.

12. Тоді проконсул, побачивши, що сталося, повірив, дивуючись ученню Господа.

13. Відпливши з Пафи, ті, хто був з Павлом, прийшли до Пергії Памфилійської. Іван же, відлучившись від них, повернувся в Єрусалим.

14. Вийшовши з Пергії, вони прибули до Антіохії Пісидійської і, ввійшовши до синагоги в суботній день, сіли.

15. Після читання Закону й Пророків послали начальники синагоги до них, кажучи: Брати, якщо є у вас слово потіхи для людей, говоріть!

16. Підвівшись і давши знак рукою, Павло сказав: Мужі ізраїльські й ви, хто боїться Бога, слухайте!

17. Бог цього народу, Ізраїля, вибрав наших батьків і підняв народ, який перебував у Єгипетській землі, могутньою рукою вивів їх із неї.

18. І сорок років годував їх у пустелі.

19. Підкоривши сім народів у Ханаанській землі, дав їм у спадщину їхню землю —

20. майже через чотириста п’ятдесят років. А після цього дав суддів — до пророка Самуїла.

21. Потім просили царя — і Бог дав їм Саула, сина Киса, мужа з племені Веніамина, — на сорок років.

22. Відкинувши його, Він поставив їм царем Давида, якому засвідчив і сказав: Знайшов Я Давида, сина Єссея, людину Мого серця, — він виконає всі Мої наміри!

23. З його потомства Бог за обітницею дав Ізраїлеві Спасителя Ісуса.

24. Іван перед Його приходом проповідував хрещення на покаяння всьому ізраїльському народові.

25. А коли Іван завершував свій шлях, то сказав: За кого ви мене вважаєте? Це не я! Але йде за мною Той, Якому я не гідний розв’язати ремінця від взуття!

26. Мужі-брати, сини Авраамового роду, і ті між вами, хто боїться Бога, вам послано слово спасіння.

27. Бо ті, хто живе в Єрусалимі, і їхні правителі не зрозуміли цього і, засудивши Його, виконали слова пророків, які читаються щосуботи.

28. Не знайшовши жодної вини, вартої смертної кари, попросили Пилата стратити Його.

29. Коли ж виконали все написане про Нього, то зняли з дерева й поклали до гробниці.

30. Та Бог воскресив Його з мертвих!

31. Він багато днів з’являвся тим, які пішли з Ним з Галилеї в Єрусалим, які нині і є Його свідками перед людьми.

32. І ми благовістимо вам ту обітницю, яка була дана батькам;

33. Бог виконав її для нас, їхніх дітей, воскресивши Ісуса, як і написано в другому псалмі: Ти — Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

34. А що Він воскресив Його з мертвих, що вже більше не повернеться в тління, так сказав: Я дам вам справжні святощі Давида!

35. Тому і в іншому місці говорить: Ти не даси Своєму Святому побачити тління.

36. А Давид, послуживши своєму родові, з Божої волі заснув і прилучився до своїх батьків, — і побачив тління.

37. Але Той, Кого Бог воскресив, — не побачив тління.

38. Тому нехай буде відомо вам, мужі-брати, що через Нього звіщається вам прощення гріхів і всього, від чого ви не могли оправдатися Законом Мойсея, —

39. у цьому кожний, хто вірить, оправдується.

40. Стережіться, щоб не прийшло [на вас] сказане в пророків:

41. Дивіться, глумителі, дивуйтеся і зникніть, бо справу роблю за днів ваших, — справу, в яку ви не повірите, якщо хтось і розкаже вам!

42. Коли виходили вони [з юдейської синагоги, язичники] просили, щоб наступної суботи говорити їм ці ж слова.

43. Як розійшлися із синагоги, багато з юдеїв і богобоязні прозеліти пішли за Павлом і Варнавою. Ті, говорячи до них, переконували їх перебувати в Божій благодаті.

44. А наступної суботи майже все місто зібралося, щоби послухати Господнє Слово.

45. Коли юдеї побачили натовп, то сповнилися заздрістю і заперечували те, що говорив Павло, [сперечалися і] хулили.

46. Та, набравшись відваги, Павло і Варнава сказали: Треба було в першу чергу вам проповідувати Боже Слово, оскільки ж ви відкинули Його і самі себе робите недостойними вічного життя, то ми звертаємося до язичників.

47. Бо так заповів нам Господь: Поставив Я Тебе як світло язичникам, щоб Ти був для спасіння аж до краю землі!

48. Чуючи це, язичники раділи і прославляли Господнє Слово; і повірили ті, хто був призначений для вічного життя.

49. І Слово Господнє ширилося по всій країні.

50. А юдеї підбурили побожних і шляхетних жінок та визначних громадян, і почали переслідувати Павла й Варнаву, і вигнали їх зі своєї території.

51. Вони ж, обтрусивши на них пил з ніг, прийшли до Іконії.

52. А учні сповнювалися радістю і Духом Святим.