Дії 15 UMT

1. Через деякий час прийшли якісь люди до Антиохії з Юдеї і почали навчати братів: «Якщо ви не обрізані за звичаєм Мойсеєвим, то не можете бути врятовані».

2. Павло й Варнава не погодилися з цим, і між ними зав’язалася гостра суперечка. Павло й Варнава і ще дехто були обрані йти до апостолів та старійшин у Єрусалим, і там обговорити це питання.

3. Церква вирядила їх в дорогу, і вони рушили через Фінікію та Самарію. По дорозі вони розповідали людям, як поганам потрібно було прийти до істинного Бога. Ці розповіді скрізь викликали радість поміж братів.

4. Коли вони прибули до Єрусалиму, їх радо зустріли церква, апостоли й старійшини, а вони розповіли про все, що Бог зробив разом із ними.

5. Дехто з віруючих, ті, хто належали до фарисеїв, встали й мовили: «Погани мусять бути обрізані, вони зобов’язані виконувати Закон Мойсеїв!»

6. Тоді апостоли й старійшини зібралися разом, щоб вирішити це питання.

7. Після довгих обговорень Петро встав і сказав: «Браття, ви знаєте, що в найперші дні Бог обрав серед вас мене. Він зробив так, щоб саме з моїх уст погани почули Благовість і повірили.

8. Бог, Якому відкриті серця, засвідчив їм Свою прихильність, давши їм Дух Святий, як раніше нам.

9. Бог не зробив ніякої різниці між ними й нами, Він очистив серця їхні вірою.

10. А раз так, то нащо ж ви Бога випробовуєте? Навіщо намагаєтеся на шиї цих учнів накинути ярмо, якого ні самі ми, ані наші предки не були спроможні нести?

11. Але милістю Господа Ісуса вони вірять, щоб бути спасенними так само, як ми».

12. Запала мовчанка. Вони уважно слухали розповідь Варнави й Павла про всі ті знамення й чудеса, які Бог чинив через них перед поганами.

13. Коли вони скінчили розповідати, встав Яків і сказав: «Браття, послухайте мене.

14. Симон розповів нам, як Бог уперше виявив Своє любов до поган, коли прийняв їх до Себе, щоб стали вони Його людьми.

15. Слова пророків узгоджуються з цим. Адже написано:

16. „Я повернусь після того і відбудую занепалий дім Давидів. Я підніму його з руїн і наново поставлю,

17. щоб і решта людства, які будуть покликані іменем Моїм, могли шукати Господа. Отак мовить Господь, Який зробив все це.

18. І це було відоме в віках”.

19. Через те, я вважаю, ми не повинні відштовхувати поган, які приходять до Бога.

20. Натомість ми повинні написати їм і застерегти їх від вживання їжі, споганеної бовванами, від перелюбу, від м’яса удушених тварин та крові.

21. Вони не повинні цього робити, бо в кожному місті з давніх-давен є ті, хто проповідують Закон Мойсея, та читають його щосуботи у синагогах».

22. Тоді апостоли та старійшини разом з усією церквою вирішили обрати з-поміж себе тих, кого вони пошлють до Антиохії разом з Павлом та Варнавою. Вони обрали Юду, якого ще звали Варсавою, та Силу — чоловіків, котрих поважали брати.

23. Через них передали такого листа: «Апостоли й старійшини, ваші брати шлють вітання братам з поган в Антиохії, Сирії та Кілікії. Любі Брати,

24. Ми чули, що дехто звертається до вас від нашого імені й своїми словами турбує і бентежить вас, але все те робилося без наших вказівок.

25. Усі ми згодилися й вирішили обрати з-поміж себе людей і послати їх до вас разом з нашими любими друзями Варнавою та Павлом.

26. Вони віддали своє життям в ім’я Господа нашого Ісуса Христа.

27. Тож ми посилаємо Юду й Силу, і вони на словах перекажуть вам те саме.

28. Для Святого Духа й для нас добре не обтяжувати вас нічим більшим, ніж ці необхідні речі:

29. Не вживайте того, що було принесене в пожертву бовванам, від вживання крові, м’яса задушених тварин та від розпусти. Якщо ви вбережете себе від таких вчинків, то робитиме добре. Бувайте здорові».

30. Коли посланці Варнава, Павло, Юда й Сила прибули до Антиохії, вони зібрали віруючих і вручили їм листа.

31. Ті прочитали й дуже зраділи такій підтримці.

32. Юда й Сила, які самі були пророками, багато говорили з братами, підтримуючи й зміцнюючи їхню віру.

33. Вони пробули там деякий час, а потім браття відпустили Юду й Силу з миром, і вони повернулися до тих, хто послав їх.

34. [Однак Сила вирішив залишитися там].

35. Але Павло й Варнава залишилися в Антиохії. Разом з багатьма іншими вони навчали народ Слова Божого й Благовісті Господній.

36. За кілька днів по тому, Павло сказав Варнаві: «Давай повернемося до братів наших у всіх тих містах, де ми проповідували Слово Господа, й подивимося, як їм живеться».

37. Варнава хотів узяти з собою Іоана, якого ще називали Марком,

38. але Павло не вважав, що буде краще взяти з собою того, хто кинув їх у Памфилії і не пішов з ними на працю.

39. Між Павлом та Варнавою виникла незгода, і як наслідок, вони вирушили кожен своїм шляхом. Варнава взяв Марка й поплив з ним до Кіпру.

40 . Павло обрав Силу і вони пішли через Сирію та Кілікію, допомагаючи церквам зміцнюватися, а браття з Антиохії доручили їх піклуванню Господа.