Дії 15 UTT

1. Та деякі, прийшовши з Юдеї, навчали братів: Якщо ви не будете обрізані за звичаєм Мойсея, не зможете спастися!

2. Коли ж виникло протистояння і чималі диспути Павла та Варнави з ними, то постановили, аби Павло й Варнава та деякі інші з них пішли до апостолів і старших у Єрусалим із цим питанням.

3. Тож вони, послані Церквою, проходили Фінікію і Самарію, розповідали про навернення язичників і приносили велику радість усім братам.

4. Прийшовши в Єрусалим, були прийняті Церквою, апостолами і старшими. Вони розповіли, що Бог зробив через них.

5. Та піднялися деякі з партії фарисеїв, які повірили, і говорили, що їм треба обрізатись і наказати, аби вони зберігали Закон Мойсея.

6. Тож зібралися апостоли та старші, щоб розглянути цю справу.

7. Після тривалого обговорення Петро, уставши, сказав їм: Мужі-брати, ви знаєте, що з перших днів Бог зробив серед нас вибір, щоб моїми устами язичники почули слово Євангелія і повірили.

8. І Серцезнавець Бог засвідчив їм, давши [їм], як і нам, Святого Духа;

9. жодної різниці не зробив між нами й ними, вірою очистивши їхні серця.

10. То чому ж тепер випробовуєте Бога, намагаючись накласти учням на шию ярмо, якого не змогли понести ні наші батьки, ні ми?

11. Але віримо, що ми, як і вони, спасемося благодаттю Господа Ісуса.

12. Замовкли всі люди й слухали Варнаву та Павла, які розповідали, скільки через них зробив Бог ознак і чудес між язичниками.

13. Коли вони закінчили, Яків у відповідь сказав: Мужі-брати, послухайте мене.

14. Симон розповів, як від самого початку навідався Бог, щоб вибрати з язичників народ для Свого Імені.

15. І з цим узгоджуються слова пророків, як написано:

16. Після цього повернуся і відбудую зруйнований намет Давида, і руїну його відбудую, і підніму його,

17. щоб решта людей і всі язичники, над якими закликається Моє Ім’я, шукали Господа, — говорить Господь, Який чинить це [все];

18. відомі від віку [Богові всі Його діла]!

19. Тому я вважаю, що не треба завдавати турбот тим язичникам, які навертаються до Бога,

20. але застерегти їх, щоби стримувалися від ідольських жертв, розпусти, задушеного і крові.

21. Адже Мойсей з давніх поколінь має своїх проповідників у містах, і вони читають його книги в синагогах щосуботи.

22. Тоді апостоли, старші й уся Церква вважали за потрібне послати в Антіохію з Павлом і Варнавою обраних з-поміж себе мужів: Юду, якого називали Варсавою, і Силу, — провідних мужів між братами.

23. І написали [таке] своєю рукою: Апостоли і старші, [і] брати, — вітання тим, хто в Антіохії, Сирії і Килікії, братам, які з язичників!

24. Ми почули, що деякі, кого ми не посилали, пішовши від нас, викликали у вас замішання вченням, яке схвилювало ваші душі, [навчаючи, що треба обрізатися і зберігати Закон];

25. ми, однодушно вибравши мужів, вважали за потрібне послати їх до вас із нашими улюбленими Варнавою і Павлом —

26. людьми, які посвятили свої душі Імені нашого Господа Ісуса Христа.

27. Отже, послали ми Юду й Силу, і вони словами перекажуть те саме.

28. Сподобалося Духові Святому і нам не накладати на вас жодного більшого тягаря, за винятком цього необхідного:

29. стримуватися від жертв ідолам, крові, задушеного і розпусти. Добре зробите, як цього будете уникати. Бувайте здорові!

30. Посланці прийшли до Антіохії і, зібравши людей, передали послання.

31. Прочитавши, ті зраділи від цієї потіхи.

32. Юда і Сила, будучи самі пророками, багатьма словами втішали і зміцнювали братів.

33. А коли вони перебули деякий час, брати їх відпустили з миром до тих, хто їх послав.

34. [Але Сила захотів залишитися там, а Юда сам повернувся в Єрусалим].

35. Павло ж і Варнава жили в Антіохії, навчаючи та разом з багатьма іншими благовістячи Господнє Слово.

36. А через декілька днів Павло сказав Варнаві: Ходімо знову, відвідаймо братів у всіх містах, де ми проповідували Господнє Слово, щоби побачити, як поживають.

37. Варнава забажав узяти із собою й Івана, прозваного Марком,

38. а Павло вважав за краще не брати того, хто покинув їх у Памфилії і не пішов разом з ними на працю.

39. І постала незгода, так що розійшлися вони один з одним. Варнава, взявши Марка, відплив до Кіпру,

40. а Павло, переданий братами благодаті Божій, вибравши Силу, пішов.

41. І проходив він Сирією та Килікією, зміцнюючи Церкви.