Дії 19 UTT

1. І сталося, як Аполлос був у Коринті, Павло, пройшовши внутрішні території, прибув до Ефеса і, знайшовши деяких учнів,

2. запитав їх: Коли ви увірували, чи отримали ви Духа Святого? Вони відповіли йому: Та ми й не чули, що є Дух Святий!

3. А він [їм] сказав: То в що ж ви хрестилися? Вони відповіли: В хрещення Івана.

4. Тож Павло промовив: Іван хрестив хрещенням на покаяння, кажучи людям, щоби повірили в Того, Хто йде за ним, тобто в Ісуса [Христа].

5. Почувши, вони охрестилися в Ім’я Господа Ісуса,

6. а коли Павло поклав на них руки, зійшов на них Дух Святий, і вони почали говорити мовами й пророкували.

7. А було їх усіх чоловік з дванадцять.

8. Увійшовши до синагоги, він рішуче три місяці переконував і говорив про Царство Боже.

9. А коли деякі опиралися і не вірили, злословлячи Господню дорогу на очах у безлічі народу, він відступив від них, відокремив учнів і викладав щодня в школі [одного] Тирана.

10. Це було впродовж двох років, тож усі, які жили в Азії, почули Господнє Слово, — юдеї і греки.

11. Бог чинив надзвичайні чудеса руками Павла,

12. так що на хворих клали хусточки й пояси з його тіла, і вони оздоровлялися від недуг, а злі духи виходили.

13. Деякі з мандруючих юдейських заклиначів почали закликати Ім’я Господа Ісуса на тих, хто мав злих духів, кажучи: Заклинаємо вас Ісусом, Якого проповідує Павло!

14. То були семеро синів одного юдейського первосвященика Скеви, — вони це робили.

15. А злий дух у відповідь сказав їм: Ісуса я знаю і Павла знаю, а ви хто такі?

16. І накинувся на них чоловік, в якому був злий дух, і, перемігши обох, подужав їх, так що втекли з того дому нагі та побиті.

17. Це стало відомо всім юдеям і грекам, які жили в Ефесі, і страх напав на них усіх, і величалося Ім’я Господа Ісуса.

18. Чимало хто з тих, які повірили, приходили, визнаючи й розповідаючи про свої вчинки.

19. А багато ворожбитів, зібравши книги, спалили в усіх на очах. І підрахували їхню ціну та знайшли, що це п’ятдесят тисяч срібняків.

20. Отак, завдяки Господній силі, Слово зростало і міцніло.

21. А як це завершилося, Павло в Дусі задумав, пройшовши через Македонію і Ахаю, попрямувати до Єрусалима, говорячи: Як побуваю там, то потрібно мені й Рим побачити!

22. Пославши до Македонії двох із тих, які прислуговували йому, Тимофія і Ераста, сам затримався на якийсь час в Азії.

23. Того часу зчинився чималий заколот щодо Господньої дороги.

24. Бо один золотар на ім’я Дмитро, який виготовляв маленькі срібні храми Артеміди, давав ремісникам чималий заробіток.

25. Зібравши їх та інших, які цим займалися, він сказав: Мужі, ви знаєте, що наш прибуток — від цієї роботи;

26. і бачите й чуєте, що не тільки в Ефесі, а майже по всій Азії цей Павло переконав і відвернув багатьох людей, говорячи, начебто те, що зроблено руками, — то не боги.

27. Є небезпека, що не тільки наше ремесло прийде в занепад, але й храм великої богині Артеміди вважатимуть за ніщо. І буде знищена велич тієї, якій поклоняється вся Азія та цілий світ!

28. Почувши це й переповнившись гнівом, вони кричали, вигукуючи: Велика Артеміда Ефеська!

29. Тож у місті зчинилася колотнеча. Схопивши Гая та Аристарха — македонців, супутників Павла, усі, як один, кинулися до амфітеатру.

30. Коли ж Павло хотів вийти до натовпу, то учні не дозволяли йому.

31. Дехто з азійських начальників, які були його приятелями, послали до нього і благали, щоб не йшов він до амфітеатру.

32. Отож, кожний кричав щось своє. Збори були бурхливі, та багато хто не знав, чому зібралися.

33. З юрби висунули Олександра, якого запропонували юдеї. Олександр, зробивши знак рукою, хотів дати пояснення юрбі.

34. Та довідавшись, що він юдей, усі зо дві години вигукували в один голос: Велика Артеміда Ефеська!

35. А міський писар, заспокоївши юрбу, сказав: Мужі ефеські, чи є якась людина, яка не знає, що місто Ефес шанує велику Артеміду та її образ, що впав з неба?

36. Отже, оскільки це незаперечне, треба вам вгамуватися і не робити нічого необачного.

37. А ви привели цих людей, які ані храму не обікрали, ані богині нашої не зневажають.

38. Тому коли Дмитро й ті ремісники, які з ним, мають до когось справу, то є судді та проконсули, хай позивають один одного.

39. А як чогось іншого домагаєтеся, то нехай вирішиться це на законних зборах.

40. Оскільки нам загрожує небезпека бути за сьогоднішнє звинуваченими в заколоті, і немає жодної причини, котрою зможемо виправдати цей безпорядок! Сказавши це, він розпустив збори.