Дії 2 UTT

1. Коли настав день П’ятидесятниці, усі вони були однодушно разом.

2. Раптом з неба долинув шум, наче подув бурхливий вітер, і наповнив увесь дім, де вони сиділи.

3. І з’явилися їм поділені язики, наче вогняні, і осіли на кожного з них.

4. І всі вони наповнилися Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як Дух велів їм промовляти.

5. А в Єрусалимі перебували юдеї та побожні люди з кожного народу, який під небом.

6. Коли ж стався цей шум, зібрався натовп, і були збентежені, коли почули, що кожний говорить до них їхньою власною мовою.

7. Вони в нестямі дивувалися і говорили [один до одного]: Хіба всі ці, які говорять, не галилейці?

8. Як же це, що ми чуємо кожний своєю рідною мовою, в якій ми народилися?

9. Партянці й мідянці, еламітці й ті, хто з Месопотамії, з Юдеї та Кападокії, з Понту й Азії,

10. Фригії і Памфилії, Єгипту й околиць Лівії, що біля Киринеї, і захожі римляни,

11. юдеї і прозеліти, критяни й араби, — чуємо, як вони говорять нашими мовами про Божу велич!

12. Тож усі дивувалися і, розгублені, говорили одне одному: Що ж це має бути?

13. Інші, глузуючи, казали, що вони понапивалися вина.

14. А Петро, ставши з одинадцятьма, підвищив свій голос і сказав їм: Мужі юдейські й усі мешканці Єрусалима! Нехай буде це вам відоме, — прислухайтеся до моїх слів!

15. Вони не п’яні, як ви думаєте, бо щойно третя година дня.

16. Але це те, що провістив пророк Йоіл:

17. І буде останніми днями, — каже Бог, — Я виллю від Духа Мого на всяке тіло, і будуть пророкувати ваші сини і ваші дочки, а ваші юнаки видіння побачать, і вашим старцям будуть снитися сни.

18. І в ті дні виллю від Духа Мого на Моїх рабів і на Моїх рабинь, і будуть пророкувати.

19. І дам чудеса на небі вгорі й ознаки на землі внизу: кров, вогонь і куряву диму.

20. Сонце обернеться на темряву, а місяць — на кров, перш ніж прийде Господній день, великий та славний!

21. І станеться, що кожний, хто покличе Господнє Ім’я, спасеться!

22. Мужі ізраїльські, послухайте оці слова: Ісуса Назарянина, мужа, про Котрого вам засвідчив Бог могутніми проявами, чудесами й ознаками, які Бог учинив через Нього серед вас, як самі знаєте,

23. Його, виданого згідно з Божим задумом і передбаченням, ви вбили, прибивши до хреста руками беззаконників;

24. та Бог Його воскресив, звільнивши від мук смерті, бо не під силу було їй втримати Його.

25. Давид говорить про Нього: Я завжди бачив Господа переді мною, бо Він — праворуч мене, щоб я не похитнувся.

26. Тому зраділо моє серце і звеселився мій язик, навіть тіло моє сповниться надією,

27. бо Ти не залишиш душі моєї в аді й не даси Своєму Святому побачити тління.

28. Ти дав мені пізнати дороги життя і сповниш мене радістю присутності Своєї!

29. Мужі-брати! Потрібно сміливо сказати вам про патріарха Давида, який помер і був похований, і його гріб у нас аж дотепер.

30. Будучи пророком і знаючи, що Бог клятвою пообіцяв йому з його нащадків [підняти Христа за тілом і] посадити на його престолі,

31. він пророче говорив про воскресіння Христа, що Він не залишиться в аді, і тіло Його не побачить тління.

32. Цього Ісуса воскресив Бог, свідками чого є ми всі.

33. Отже, правицею Божою був Він вознесений, обітницю Святого Духа одержав від Отця і вилив те, що ви бачите і чуєте.

34. Давид не піднявся на небо, бо сам говорить: Сказав Господь Господу моєму: Сядь праворуч Мене,

35. доки не покладу Твоїх ворогів під Твої ноги!

36. Тому нехай певно знає весь дім Ізраїля, що і Господом, і Христом зробив Його Бог — Цього Ісуса, Якого ви розіп’яли!

37. Почувши, вони розчулилися серцем і сказали Петрові й іншим апостолам: Що ж нам робити, мужі-брати?

38. А Петро [сказав] їм: Покайтеся, і нехай охреститься кожний з вас в Ім’я Ісуса Христа на прощення ваших гріхів, і приймете дар Святого Духа!

39. Адже для вас ця обітниця і для ваших дітей, і для всіх тих, хто далеко, кого лише покличе Господь, Бог наш!

40. Багатьма іншими словами він свідчив та заохочував їх, кажучи: Спасайтеся від цього лукавого роду!

41. Отже, вони, прийнявши [з любов’ю] його слово, охрестилися; і приєдналися до них того дня зо три тисячі душ.

42. Перебували вони постійно в навчанні апостолів і в братерській спільності, у ламанні хліба та в молитвах.

43. І страх охопив кожну душу, бо багато чудес і ознак сталося через апостолів; [в Єрусалимі панував великий страх серед усіх].

44. А всі, які повірили, були разом і мали все спільне.

45. Вони продавали маєтки та майно і ділилися ним з усіма, хто потребував.

46. І щодня вони однодушно перебували в храмі та, ламаючи по домах хліб, у радості й простоті серця приймали їжу,

47. вихваляючи Бога та маючи милість у всіх людей. Господь же додавав до них щодня тих, які спасалися.