Дії 20 UTT

1. Коли колотнеча вгамувалася, Павло скликав учнів, потішив і поцілував їх, та й вибрався йти до Македонії.

2. Пройшовши ті краї й підбадьоривши тамтешніх багатьма виступами, він прибув до Греції

3. і прожив там три місяці. Оскільки юдеї вчинили змову проти нього, коли він хотів відплисти до Сирії, то він надумав повернутися через Македонію.

4. З ним пішов [аж до Азії] син Пірра Сопатер з Вереї, солуняни Аристарх і Секунд, дервієць Гай, Тимофій та азійці Тихик і Трохим.

5. Вони вирушили раніше й очікували нас у Троаді,

6. а ми відпливли після днів Опрісноків із Филип і прибули до них через п’ять днів у Троаду, де прожили сім днів.

7. Першого ж дня тижня, коли ми зібралися для ламання хліба, Павло промовляв до них і, бажаючи відбути наступного дня, затягнув слово до півночі.

8. У горниці, де ми зібралися, було багато світильників.

9. А один юнак на ім’я Євтих сидів на підвіконні. Оскільки Павло довго промовляв. Його здолав глибокий сон. Зморений сном, він упав додолу з третього поверху; його підняли мертвим.

10. Зійшовши, Павло припав до нього, обняв і сказав: Не тривожтеся, бо його душа в ньому!

11. Повернувшись, він переломив хліб і спожив, і довго промовляв, аж до світанку, а після того відбув.

12. А юнака привели живим, і безмірно зраділи.

13. Ми ж, прийшовши до корабля, відпливли до Асона, маючи намір звідти взяти Павла, — він так нам наказав, тому що сам бажав іти пішки.

14. Коли ж він приєднався до нас у Асоні, ми взяли його, та й прибули до Мітилени;

15. наступного дня ми відпливли звідти і причалили напроти Хіоса. А через день відпливли до Самоса [і, перебувши в Трогилії], наступного дня прибули до Мілета,

16. оскільки Павло надумав обминути Ефес, щоб не затриматися в Азії, бо він поспішав, аби при можливості бути в Єрусалимі на день П’ятидесятниці.

17. А з Мілета, пославши в Ефес, він закликав пресвітерів Церкви.

18. Коли вони прибули до нього, він промовив до них: Ви знаєте, що з першого дня, відколи прийшов до Азії, я перебував з вами весь час,

19. служачи Господу з усією покірливістю, зі слізьми та випробуваннями, яких зазнав через змови юдеїв;

20. я не ухилявся ні від чого, що вам корисне, аби говорити вам і навчати вас прилюдно і по домах,

21. засвідчуючи юдеям і грекам покаяння перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса.

22. І ось тепер я, зв’язаний Духом, іду в Єрусалим, не знаючи, що там мене спіткає,

23. проте Святий Дух у кожному місці свідчить мені, кажучи, що мене очікують кайдани та муки.

24. Але Я [ні про що не турбуюся] і не дорожу [своєю] душею, лише б [з радістю] закінчити свою дорогу та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса: засвідчити Радісну Звістку Божої благодаті!

25. І ось тепер я знаю, що більше не побачите мого обличчя всі ви, між якими я ходив, проповідуючи [Боже] Царство.

26. Тому свідчу вам сьогодні, що я чистий від крові всіх!

27. Адже я не ухилявся від того, щоб об’явити вам усю Божу волю.

28. Пильнуйте себе та всю отару, в якій вас Дух Святий поставив єпископами, щоби пасти Церкву [Господа і] Бога, яку Він придбав Своєю кров’ю.

29. [Бо] я знаю, що після мого відходу прийдуть до вас хижі вовки, які не будуть щадити отари.

30. І з-поміж вас самих постануть мужі, які будуть говорити перекручене, аби потягти учнів слідом за собою.

31. Тому пильнуйте, пам’ятаючи, що я зі слізьми три роки, день і ніч, не переставав навчати кожного з вас.

32. І тепер доручаю вас Богові та Слову Його благодаті, яке може збудувати й дати спадщину між усіма освяченими.

33. Срібла, золота чи одягу я не жадав ні від кого.

34. Самі знаєте, що моїм потребам і тим, хто був зі мною, послужили ось ці руки.

35. Я вам увесь час показував, що так працюючи, треба захищати немічних і згадувати слова Господа Ісуса, Який Сам сказав: Блаженніше давати, ніж брати!

36. Промовивши це, він опустився на коліна та помолився з ними всіма.

37. Великий же був плач усіх! Припадаючи Павлові до шиї, вони цілували його,

38. сумуючи найбільше через слова, які сказав, що більше не побачать його обличчя. І вони провели його до корабля.