Дії 24 UTT

1. А через п’ять днів прибув первосвященик Ананій зі старшими та якимсь промовцем Тертилом, котрі скаржилися намісникові на Павла.

2. Коли його закликали, Тертил почав звинувачувати, кажучи: Маємо тривалий мир — завдяки тобі, і завдяки твоїй дбайливості цей народ має добробут;

3. це ми, преславний Феліксе, завжди й усюди зі щирою вдячністю визнаємо.

4. Але щоби довго тебе не турбувати, прошу тебе з властивою тобі доброзичливістю коротко вислухати нас.

5. Бо знайшовши цього згубного чоловіка, який провокує колотнечу між усіма юдеями в цілому світі, який є провідником назорейської єресі

6. та намагався збезчестити храм, ми схопили його [й хотіли судити за нашим Законом.

7. А тисяцький Лисій, надійшовши з великою силою, вирвав його з наших рук, наказавши його обвинувачам з’явитися до тебе].

8. Від нього зможеш сам, розпитавши, про все це довідатися, у чому ми його звинувачуємо.

9. Приєдналися і юдеї, стверджуючи, що так воно і є.

10. А Павло, коли намісник дав йому знак говорити, відповів: Знаючи, що ти багато років є суддею цього народу, відважно себе захищатиму,

11. бо ти можеш довідатися, що не більше дванадцяти днів, як я прийшов у Єрусалим поклонитися.

12. І ні в храмі, ні в синагогах, ні в місті не знайшли мене, щоб я з кимсь сперечався або зчиняв колотнечу між людьми;

13. не можуть вони довести тобі й того, у чому тепер мене звинувачують.

14. Визнаю перед тобою, що згідно із цим напрямом вчення, який вони звуть єрессю, я служу Богові батьків, вірячи в усе, що написано в Законі та в Пророків.

15. І маю в Бозі надію на те, чого вони й самі очікують: що має бути воскресіння [мертвих] — праведних і неправедних.

16. І я пильно дбаю про те, щоби завжди мати незаплямовану совість перед Богом і людьми.

17. А по багатьох роках прийшов я, щоби принести моєму народові милостиню та пожертвування.

18. При цьому знайшли мене очищеного в храмі, а не з юрбою і не із заколотом.

19. Деяким же юдеям з Азії належало б перед тобою стати й говорити, коли мають щось проти мене.

20. Або хай вони самі скажуть, яку неправду знайшли [в мене], коли я стояв перед синедріоном;

21. хіба що цей єдиний вислів, який я вигукнув, стоячи між ними: Сьогодні ви мене судите за воскресіння мертвих!

22. [Почувши це], Фелікс, дуже добре обізнаний із цим напрямом учення, відклав їхню справу, кажучи: Коли тисяцький Лисій прийде, розсуджу вас!

23. І він наказав сотникові охороняти його, але дати полегшення і нікому з близьких не забороняти йому прислуговувати [чи приходити] до нього.

24. А через декілька днів прийшов Фелікс зі своєю дружиною Друзилою, яка була юдейкою, покликав Павла, щоби почути від нього про віру в Ісуса Христа.

25. Коли він говорив про праведність, стриманість та майбутній суд, Фелікс, перелякавшись, відповів: Тепер досить, іди, а відповідного часу я покличу тебе!

26. Водночас він сподівався, що Павло дасть йому грошей, [щоб він його відпустив]. Тому й часто його викликав та розмовляв з ним.

27. Коли минуло два роки, на зміну Феліксові прибув його наступник Порцій Фест. Та Фелікс, бажаючи догодити юдеям, залишив Павла ув’язненим.