Дії 26 UTT

1. Агрипа сказав Павлові: Дозволяється тобі про себе самого говорити. Тоді Павло, простягнувши руку, почав оборону:

2. Царю Агрипо, вважаю себе щасливим, що сьогодні перед тобою можу дати відповідь на все те, у чому звинувачують мене юдеї;

3. особливо тому, що ти обізнаний з усіма юдейськими звичаями та питаннями. Тому прошу тебе терпеливо вислухати мене.

4. Отже, життя моє, яке змалку, із самого початку, пройшло між моїм народом у Єрусалимі, знають усі юдеї.

5. Вони знають мене здавна: аби тільки хотіли посвідчити, що я жив фарисеєм — згідно з дуже строгою течією нашої віри.

6. А тепер я стою, і мене судять за надію обітниці, яку Бог дав нашим батькам,

7. до якої дванадцять наших поколінь, служачи безнастанно ніч і день, надіються дійти, — за цю надію, царю, я звинувачений юдеями!

8. Чи вважаєте ви неймовірним, що Бог воскрешає мертвих?

9. Правда, я вважав, що мені належить багато зробити проти Імені Ісуса Назарянина.

10. Це я і зробив у Єрусалимі: багатьох зі святих я замкнув у в’язниці, одержавши владу від первосвящеників. Коли ж їх убивали, я давав згоду.

11. І дуже часто, караючи їх по всіх синагогах, примушував їх хулити. А сильно лютуючи на них, переслідував їх — навіть по далеких містах.

12. Ідучи в Дамаск у цих справах з уповноваженнями і наказом від первосвящеників,

13. опівдні в дорозі побачив я, царю, світло з неба, яскравіше від сонячного світла, яке осяяло мене та тих, хто йшов зі мною.

14. Коли ми всі попадали на землю, я почув голос, який говорив до мене [й промовляв] єврейською мовою: Савле, Савле, чого Мене переслідуєш? Тяжко тобі бити ногою колючку!

15. Я запитав: Хто Ти, Господи? Господь відповів: Я — Ісус, Якого ти переслідуєш.

16. Але підведися і стань на свої ноги, бо на те Я і з’явився тобі, щоби зробити тебе служителем і свідком того, що ти бачив, і того, що Я покажу тобі,

17. визволяючи тебе від твого народу та від язичників, до яких Я тебе посилаю, —

18. відкрити їм очі, щоб вони навернулися від темряви до світла та від влади сатани до Бога, щоб одержали вони прощення гріхів і спадок між освяченими вірою в Мене.

19. Тому, царю Агрипо, я не став чинити опір небесному видінню,

20. а проповідував: спочатку тим, які були в Дамаску, а потім тим, котрі в Єрусалимі, у кожній юдейській околиці, та язичникам, — щоби покаялися і навернулися до Бога, щоби чинили діла, гідні покаяння.

21. Через це юдеї, схопивши мене в храмі, намагалися розірвати.

22. Та одержавши допомогу від Бога, аж до цього дня стою, щоб свідчити малому й великому, не розповідаючи нічого, крім того, що говорили пророки і Мойсей, що має статися:

23. що має постраждати Христос, що Він, перший воскреслий з мертвих, має проповідувати світло Своєму народові та язичникам.

24. Коли він отак захищався, Фест гучним голосом сказав: Безумствуєш ти, Павле! Велика вченість приводить тебе до божевілля!

25. Я не божевільний, високоповажний Фесте, — сказав Павло, — а звіщаю правдиві й розумні слова.

26. Адже цар, до якого я сміливо говорю, знає про це, бо я не вірю, щоби щось із цього було скрите від нього, адже це не відбулося десь у закутку!

27. О, царю Агрипо! Чи віриш, пророкам? Знаю, що віриш!

28. Агрипа ж Павлові: Ще трохи і мене переконаєш стати християнином!

29. А Павло: Чи трохи, чи багато, але благав би я Бога, щоб не тільки ти, а й усі, хто сьогодні мене чує, стали такими, як я, за винятком оцих кайданів.

30. [І як сказав це йому], підвівся цар, і намісник, і Верніка, і ті, які сиділи з ними,

31. і, відійшовши, говорили одне одному, зауважуючи, що нічого, вартого смерті або кайданів, цей чоловік не робить.

32. Агрипа ж сказав Фестові: Цього чоловіка можна було би звільнити, якби не покликався на кесаря.