Дії 4 KUL

1. Як же вони промовляли до народу, приступили до них священики та старшина церковна та Садукеї,

2. сердячись, що вони навчають народ і проповідують в Ісусї воскресеннє з мертвих.

3. І наложили на них руки, і оддали їх під сторожу до ранку, бо вже був вечір.

4. Многі ж з них, що слухали слово, увірували; було ж число людей вірних тисяч з пять.

5. І сталось, зібрались уранцї князї їх та старші, та письменники в Єрусалимі,

6. та Анна архиєрей, та Каяфа, та Йоан, та Александр і скільки було з родини архиєрейської,

7. і, поставивши їх посерединї, питали: Якою силою, або яким імям, зробили ви се?

8. Тодї Петр, сповнившись Духом сьвятим, рече до них: Князї людські та старші Ізраїлеві!

9. коли в нас оце допитують ся про добре дїло (зроблене) недужому чоловікові, чим сей спас ся,

10. то нехай знане буде всїм вам і всьому народові Ізраїлевому, що в імя Ісуса Христа Назорея, котрого ви розпяли, котрого Бог воскресив з мертвих; Ним сей стоїть перед вами здоровий.

11. Се камінь, зневажений од вас будівничих, що став ся головою угла;

12. і нема нї в кому другому спасення, бо й нема иншого імя під небом, даного людям, щоб ним спасатись нам.

13. Як же побачили вони сьміливість Петра та Йоана, і постерегли, що се люде невчені і прості, то дивувались; і пізнали їх, що вони були з Ісусом,

14. і, бачивши чоловіка з ними стоячого сцїленого, не мали нїчого сказати проти.

15. Звелївши ж їм вийти з ради, радились між собою,

16. говорячи: Що нам робити з сими людьми? бо велика ознака сталась через них усїм явна, що домують у Єрусалимі, і не можемо відректи.

17. Тільки ж, щоб більш не ширилось між народом, то заказом закажімо їм, щоб більш не говорили в імя сеє нїкому з людей.

18. І, покликавши їх, заповіли їм зовсїм не говорити анї навчати в імя Ісусове.

19. Петр же та Йоан, озвавшись до них, рекли: Чи праведно перед Богом слухати вас більш нїж Бога, - судїть.

20. Не можна бо нам того, що видїли й що чули, не говорити.

21. Вони ж заказавши, відпустили їх, не знайшовши нїчого, за що б їх покарати, задля народу; бо всї прославляли Бога за те, що стало ся.

22. Було бо більш сорока років чоловікові тому, на котрому стала ся ся ознака сцїлення.

23. Відпущені ж прийшли до своїх і сповістили, що казали до них архиєреї та старші.

24. Вони ж, вислухавши те, однодушно підняли голос до Бога й промовили: Владико, Ти єси Бог, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що в них;

25. котрий устами Давида, слуги Твого, промовив: Чого збунтувались погане, і люде задумують марні речі?

26. Повставали царі земні, і князї зібрались докупи на Господа й на Христа Його.

27. Бо зібрали ся справдї на сьвятого Сина Твого Ісуса, що Його помазав єси, і Ірод, і Понтийський Пилат з поганами й людьми Ізраїлськими,

28. зробити, що Твоя рука і рада Твоя наперед призначили статись.

29. І нинї, Господи, споглянь на закази їх, і дай слугам Твоїм з усякою одвагою промовляти слово Твоє,

30. і простягай руку Твою на сцїленнє, і нехай ознаки й чудеса стають ся через імя сьвятого Сина Твого Ісуса.

31. А як помолились вони, захитало ся місце, де зібрались, і сповнились усї Духом сьвятим, і промовляли слово Боже з одвагою.

32. Множество ж вірних мали одно серце й одну душу; й нї один, що мав, не казав, що се його, а було в них усе спільнє.

33. І з великою силою давали апостоли сьвідченнє воскресення Господа Ісуса, й ласка велика була на всїх їх.

34. Та й в недостатку нїхто між ними не був; хто бо був властительом земель або домів, ті, продавши, приносили гроші за продане,

35. та й клали у ногах у апостолів, і роздавали кожному, як кому треба було.

36. Так Йосія, названий від апостолів Варнава (що єсть перекладом: Син одради), левит, родом Кипрянин,

37. мавши поле, продав, та й принїс гроші, та й положив у ногах у апостолів.