Дії 5 KUL

1. Один же чоловік, на ймя Ананїя, з Сафирою, жінкою своєю, продав маєток,

2. та й приховав з цїни, за довідом жінки своєї, та, принїсши якусь частину, положив у ногах у апостолів.

3. Петр же рече: Ананїє, чого сповнив сатана серце твоє, щоб обманити сьвятого Духа та приховати з цїни за землю?

4. Хиба, що ти мав, не твоє воно було? й продане, не в твоїй властї було? На що положив єси в твоєму серцї дїло таке? Ти обманив не людей, а Бога.

5. Почувши ж Ананїя слова сї, упав без духу; й обняв страх великий усїх, що чули се.

6. Уставши молодцї, взяли його і винїсши поховали.

7. І сталось, годин через три після сього ввійшла й жінка його, не знаючи, що стало ся.

8. Озвав ся ж до неї Петр: Скажи менї, чи за стільки віддали землю? Вона ж каже: Так, за стільки.

9. Петр же рече до неї: Як се, що змовились ви спокусити Духа Господнього? Ось коло дверей ноги тих, що поховали чоловіка твого; то й тебе винесуть.

10. Упала ж зараз у ноги йому, та й зітхнула духа. І ввійшовши молодцї, знайшли її мертву, й винїсши, поховали коло чоловіка її.

11. І обняв страх великий усю церкву і всїх, що чули про се.

12. Руками ж апостолськими дїялись ознаки й чудеса в народї многі (і були однодушні всї в ходнику Соломоновім.

13. З инших же нїхто не важив ся приставати до них, тільки величав їх народ.

14. І прибувало все більш віруючих у Господа, - множество чоловіків і жінок.)

15. Так що виносили на улицї недужих, і клали на постелях та ліжках, щоб як ійти ме Петр, хоч тїнь отїнила кого з них.

16. Сходилось же множество з околичних городів у Єрусалим, приносячи недужих та мучених від нечистих духів, і всї сцїлялись.

17. Уставши ж архиєрей і всї, що з ним (тодїшня єресь Садукейська), сповнились завистю,

18. і наложили руки свої на апостолів, та й посадили їх у громадську темницю.

19. Ангел же Господень одчинив уночі двері темничні, і вивівши рече:

20. Ійдїть, і ставши промовляйте в церкві до народу всї слова життя сього.

21. Вислухавши ж ввійшли вранцї в церкву, та й навчали. Прийшовши ж архиєрей і ті, що з ним, скликали раду і всю старшину синів Ізраїлевих, і післали в вязницю привести їх.

22. Слуги ж прийшовши, не знайшли їх у темницї, і вернувшись, оповіли,

23. говорячи: Що темницю знайшли ми замкнену з усякою осторожністю і сторожів знадвору стоячих перед дверима, та відчинивши, нїкого в серединї не знайшли.

24. Почувши ж слова сї священик і старшина церковний та архиєреї, сумнївались, що б воно таке було.

25. Прийшовши ж один, сповістив їх, кажучи: Що ось чоловіки, що ви повкидали в темницю, стоять у церкві і навчають народ.

26. Тодї прийшовши старшина з слугами, привели їх без примусу; боялись бо народу, щоб не покаменував їх.

27. І привівши їх, поставили перед радою; і спитав їх архиєрей,

28. кажучи: Чи не заказом же заказувано вам навчати в імя се? І ось сповнили ви Єрусалим наукою вашою, і хочете навести на нас кров Чоловіка того.

29. Озвав ся ж Петр і апостоли, і рекли: Більше треба коритись Богу, нїж людям.

30. Бог отцїв наших підняв Ісуса, що Його ви вбили, повісивши на дереві.

31. Сього підняв Бог правицею своєю в Князя і Спаса, щоб дати покаяннє Ізраїлеві і оставленнє гріхів.

32. І сьвідки Його в словах сих ми й Дух сьвятий, котрого дав Бог тим, хто корить ся Йому.

33. Вони ж почувши запалали гнївом, і радились, щоб повбивати їх.

34. Уставши ж у радї один Фарисей, на ймя Гамалиїл, учитель закону, поважаний від усього народу, звелїв на часину вивести апостолів,

35. і каже своїм: Мужі Ізраїлські, вважайте на людей сих, що маєте робити.

36. Бо перед сими днями встав був Тевда, кажучи, що він хтось такий; до него пристало число людей з чотириста; його вбито, і всї, хто слухав його, розійшлись і обернулись у нїщо.

37. Після сього встав був Юда Галилейський під час переписї, і потяг за собою доволї народу. І сей загинув, і всї, хто слухав його, розсипались.

38. А тепер кажу вам: Відступіть ся від людей сих і оставте їх; бо коли від людей рада ся або дїло се, то обернеть ся в нїщо;

39. коли ж від Бога, то не здолїєте його знївечити, та щоб іще й противниками Божими не зробитись вам.

40. Послухали ж його, і, покликавши апостолів та побивши, заказали їм говорити в імя Ісусове, та й відпустили їх.

41. Вони ж пішли веселі з перед ради, що за імя Його удостоїлись бути зневаженими.

42. І по всяк день не переставали вони і в церкві і по домах навчати й благовіствувати Ісуса Христа.