Даниїл 4 UMT

1. Цар Навуходоносор послав листа народам, племенам, людям усіх мов, що живуть у всьому світі: Мир вам!

2. З радістю оповіщаю вас про чудесні знамення та дива, що їх Всевишній Бог зробив для мене.

3. Які величні Його знамення, які величезні Його дива! Царство Його — вічне царство. Владарювання Його — від покоління до покоління.

4. Я, Навуходоносор, жив спокійно у своїм палаці, в задоволенні та процвітанні.

5. Мені приснився сон, що налякав мене. Коли я лежав на ложі, образи та видіння, що промайнули в моїй голові, збентежили мене.

6. Тож я наказав привести до мене всіх мудреців Вавилону, щоб розтлумачити мені цей сон.

7. Коли чародії, віщуни, астрологи та ворожбити прийшли, я розповів їм сон, але вони не змогли його розтлумачити.

8. Нарешті, прийшов до мене Даниїл, і я розповів йому сон. (А звуть його також Валтасар, ім’ям мого бога, бо в ньому дух святих богів).

9. Я сказав: «Валтасаре, головний над чародіями, я знаю що дух святих богів у тобі й жодна таємниця не складна для тебе. Ось мій сон, розтлумач його мені.

10. Ось видіння, які я бачив, лежачи на ложі: дивлюся я, аж ось переді мною посеред землі стоїть дерево. Висота його була неймовірна.

11. Воно виросло велике і сильне, і верхівка його торкалася неба. Видно його було з усіх кінців землі.

12. Листя його було гарне, плоди — рясні, і їжі на ньому було для всіх. Під ним дикі звірі знаходили притулок, і птахи жили на його вітті, усі живі істоти мали з нього поживу.

13. У видіннях я бачив, лежачи на ложі, як святий посланець, Ангел, зійшов до мене з неба.

14. Він гукнув дужим голосом: „Зрубай дерево і пообрубуй його гілля, пообривай листя й порозкидай плоди. Хай звірі повтікають з-під нього, а птахи порозлітаються з віття його.

15. Але хай пень та коріння, скуті залізом та бронзою, лишаються в землі, серед трави польової. Нехай його кропить роса небесна, і хай воно живе разом зі звіриною серед рослин земних.

16. Хай розум його людський зміниться і хай дадуть йому розум звірячий, доки не минуть для нього сім років.

17. Це рішення передане з посланцями, святі Ангели оголосили цю постанову, щоб усе живе довідалося, що Всевишній панує над царствами людей і дає їх кому захоче, і ставить над ними найпокірливішого з людей”.

18. Це той сон, який я, цар Навуходоносор, бачив. Тепер, Валтасаре, скажи мені, що він означає, бо ніхто з мудреців мого царства не зміг мені цього розтлумачити. А ти можеш, бо в тобі дух святих богів».

19. Тоді Даниїл (також названий Валтасаром) збентежився й знаходився у цьому стані біля однієї години, бо думки налякали його. Тож цар сказав: «Валтасаре, не дозволяй цьому сну чи його значенню тривожити тебе». Валтасар відповів: «Пане мій, аби тільки цей сон призначався твоїм ворогам, а його значення — твоїм супротивникам!

20. Дерево, яке ти бачив, що виросло високе та дуже, і верхівка якого торкалася неба і видно його було з усіх кінців землі;

21. дерево з гарним листям і рясними плодами, що надавало поживу всім, прихищало польову звірину й давало місце для гнізд у гіллі для небесних птахів,

22. то ти, о царю, те дерево! Ти став великим і сильним; велич твоя росла, доки не сягнула неба, і влада твоя долинула до віддалених країв світу.

23. Ти, о царю, бачив посланця, святого Ангела, що зійшов з небес і мовив: „Зрубай дерево і знищ його, та лиши пень, скутий залізом і бронзою, серед трави польової, а коріння залиш у землі. Нехай його скроплює роса небесна, хай воно живе, як дикі звірі, доки не минуть для нього сім років”.

24. Ось тлумачення сну, о царю, а от і постанова, що її Всевишній виніс щодо мого пана-царя.

25. Тебе виженуть із-поміж людей, і житимеш ти серед диких звірів, ти їстимеш траву, мов та худоба, і скропить тебе роса небесна. Сім пір минуть для тебе, доки ти не визнаєш, що Всевишній панує над царствами людей і ставить над ними кого захоче.

26. Наказ лишити пень з корінням означає, що твоє царство буде відновлене для тебе, коли ти визнаєш владу небес.

27. Тому, о царю, прийми радо мою пораду: спини гріхи твої та роби те, що праведно, спокутуй переступи свої милосердям до пригноблених. І може статися, що тоді твоє благополуччя продовжиться».

28. Так і сталося з царем Навуходоносором.

29. Через дванадцять місяців після цього сновидіння, цар походжав по даху царського палацу в Вавилоні.

30. Він сказав: «Чи це не той великий Вавилон, що я побудував, як царський осідок моєю величезною могутністю і на славу величі моїй?»

31. Слова ці ще були на його устах, коли з неба зійшов голос: «Ось що тобі мовиться, царю Навуходоносоре: твоя царська влада відбирається в тебе.

32. Тебе виженуть з-поміж людей, і житимеш ти серед диких звірів; ти їстимеш траву, мов та худоба. Сім років минуть для тебе, доки не визнаєш ти, що Всевишній панує над царствами людей і ставить над ними кого схоче».

33. Тієї ж миті все, що він сказав про Навуходоносора, здійснилося. Його вигнали з-поміж людей і він їв траву, мов та худоба. Його тіло зволожувалося росою небесною, доки волосся не виросло, мов пір’я орлине, а нігті не відросли, немов кігті пташині.

34. Наприкінці того часу, я, Навуходоносор, підвів очі до неба і розум мій повернувся до мене. Тоді я благословив Всевишнього; я хвалив і прославляв Того, Хто живе вічно. Влада його — вічна влада, царство його — від покоління до покоління.

35. Усі народи землі не варті нічого. Він робить, що він хоче з силами Небесними й народами земними. Нікому не дано відвести Його руку чи сказати Йому: «Що ти зробив?»

36. Тієї самої миті розум мій повернувся до мене, мою славу і велич було повернено мені на славу мого царства. Мої радники та вельможі знайшли мене й мені повернули мій трон і я став іще величніший, ніж раніше.

37. Тепер я, Навуходоносор, хвалю, шаную і славлю Царя Небесного, бо все, що він робить — правильно, всі Його путі — справедливі. А всіх, хто ходить у погорді, Він може принизити.