Повторення Закону 32 UMT

1. Слухайте, о небеса, я промовлятиму, почуй, о земле, уст моїх слова.

2. Нехай дощем проллється моє вчення. Нехай слова мої впадуть росою, немов краплини дощові на молоду травицю, мов дощ рясний на парость молоду.

3. Бо я проголошу ім’я Господнє, хвалу воздайте Богові своєму.

4. Він — Скеля. Досконалі Його справи, бо всі Його дороги справедливі. Бог вірний, Він не чинить кривди, Він чесний й праведний.

5. Вони чинили проти Нього кривду, і більш вони Йому не діти через всі гріхи свої, спотворене, зрадливе покоління.

6. Хіба ж то так віддячувати Господу, дурний народе, нетямущий? Хіба ж не твій Він Батько, не Творець, Який створив і сформував тебе?

7. Згадай ті давні дні. Подумай про літа, що вже давно минули. Спитай у батька, він тобі розкаже, спитай старійшин, ті повідають тобі.

8. Коли Всевишній дав народам їхні землі, коли Він людство розділив, Він встановив кордони між народами, за числом Ангелів.

9. Але Господня частка — це Його народ. Господній спадок — Яків.

10. Господь знайшов його у краю пустельнім, у голих і незвіданих пустельних землях. Він прикрив його й піклувався ним, Він його беріг, немов зіницю ока.

11. Немов орел, що над гніздом літає, і поруч з пташенятами кружляє. Він крила простирає щоб підтримать їх, і нести на своєму пір’ї.

12. Господь один вів Якова. І жодного чужого бога не було.

13. Провів його через гірську країну і годував його плодами поля. Він медом годував його зі скель, олією із каменя твердого.

14. Від череди давав Він масло, від отари — молоко із жиром від ягнят й баранів із Башану, й козлів разом з зерном добірним, і пив вино ти з крові винограду.

15. Та погладкішав Єшурун і вибрикнув. Він став гладкий, вгодований і повний, покинув Бога, що створив його.

16. Зневажив Скелю, що Його порятувала. Вони розгнівали Його чужими богами. Вони Його гидотами роздратували.

17. Вони приносили жертви бовванам, що Богом не були, богам, яких вони не знали, та новим, які з’явились нещодавно. Батьки твої про них не знали.

18. Забув ти Скелю, що життя тобі дала. Забув ти Бога, що тебе у муках породив.

19. Господь побачив і відринув їх, сини й дочки Його роздратували.

20. І мовив Він: «На них Я і не гляну. Побачу Я, яка їм буде доля. Вони зіпсований народ, то діти, які до батька вірності не мають.

21. Вони мене розгнівали своїми небогами, нікчемними бовванами своїми розлютили. Тож нелюдами розлучу Я їх, Я їх розгніваю лихим народом.

22. Бо розгорівся вже вогонь Мого гніву, палає він до підземелля мертвих. І пожере він землю із її плодами, й запалить він підніжжя гір.

23. Я наведу на них нещастя. Я проти них нашлю всі Мої стріли.

24. Вони заслабнуть від голодомору, їх пожеруть страшні хвороби й лютий жар. Нашлю на них Я диких звірів із гадами отруйними разом.

25. По вулицях на них чигає меч разючий, а по оселях — жах. Ворог вб’є і хлопців і дівчат, і немовлят разом з дідами сивими».

26. Сказав Я: «Вигублю Я їх, зітру про них всі згадки серед людства.

27. Боявся Я, що їхні вороги мене розлютять, що їхні вороги все перекрутять, що скажуть: „Ми перемогли самі, Господь нічого не робив цього”».

28. Адже вони народ, який не має глузду і розуміння в них ніякого нема.

29. Якби вони були мудріші, то збагнули б, то зрозуміли б те, який кінець на них чекає!

30. Як може воїн переслідувати тисячу, як можуть двоє змусити втекти велике військо, якщо лиш їхня Скеля їх не видала, якщо Господь їх не покинув.

31. Бо їхня скеля не така, як наша Скеля, і навіть вороги те можуть розсудити.

32. Поля й виноградники будуть зруйновані, наче Содом і Ґоморра. Їхній виноград — отруєний, гіркі на ньому грона.

33. Вино у них — гадюча отрута, смертельна отрута кобри.

34. Цю кару Я ховав ретельно, приховував її в Своїй скарбниці.

35. Я покараю їх і відплачу. Вже скоро послизнуться ноги їхні. Надходить час стражданням їхнім. І кара їхня наближається уже.

36. Господь судитиме народ Свій, Він милосердя матиме до слуг Своїх, коли побачить Він, що сила їхня зникла, і не лишилось жодного, ні вільного, ані раба.

37. Тоді Він скаже: «Де ж ті їхні боги, де камінь, у якому все шукали порятунку?

38. Де боги ті, що їли жир пожертв, пили вино, принесене в пожертву? Хай встануть, допоможуть вам, хай захистять вас.

39. Дивіться, отже, Я є Бог. Немає бога, окрім Мене. Я і вбиваю, і даю життя. Я рани завдаю, і Я зціляю, нікому врятуватися від рук Моїх не вдасться.

40. Підводжу руку Я Свою до неба і кажу: „Так само правда це, як те, що Я живу повік”.

41. Я вигострю блискучого Свого меча візьму Я в руку справедливість. Я покараю ворогів Своїх, тим відплачу Я, хто Мене ненавидить.

42. Я Свої стріли кров’ю напою, Я нагодую меч Мій плоттю і кров’ю вбитих, полонених, і головами тих вельмож ворожих.

43. Хваліть Його народ, народи, бо Він відплатить вам за кров рабів Своїх, Він покарає ворогів Своїх, очистить землю для Свого народу».

44. Тоді Мойсей пішов і мовив усі слова цієї пісні, щоб почули всі люди Ізраїлю. Ісус, син Навина, був з ним.

45. Коли Мойсей прийшов і промовив усі слова до всього Ізраїлю,

46. він сказав їм: «Прийміть до серця слова, якими я сьогодні свідчу проти вас. Використайте їх як наказ своїм дітям, щоб сумлінно виконувати кожне слово цього зведення правил.

47. Бо це не пусте слово для вас. Це життя ваше. Цим словом ви будете жити довго в землі, яку ви, перейшовши Йордан, візьмете собі у власність».

48. Господь того самого дня говорив з Мойсеєм і сказав:

49. «Зійди на гори Аваримські, на гору Нево в землі Моав навпроти Єрихона. Подивись на землю Ханаанську, яку Я даю синам Ізраїлю у власність.

50. Ти помреш там на горі, на яку зійдеш, і приєднаєшся до свого народу, так само як твій брат Аарон помер на горі Гор і приєднався до свого народу.

51. Бо ви були невірні Мені серед синів Ізраїлю над водами Меріва біля Кадеша в пустелі Сін, бо не шанували святості Моєї серед синів Ізраїлю.

52. Тому ти побачиш її тільки звіддалік, але не ввійдеш у землю, яку Я даю синам Ізраїлю».