Екклезіяст 4 UMT

1. І знову озирнувся я й побачив, скільки гноблення під сонцем. Я бачив гноблених в сльозах, і нікому втішати їх, бо ті ж гнобителі і владу мають, і не знайшлося, кому втішить неборак.

2. Я вирішив, що зараз легше тим, хто помер, ніж живим.

3. Але ще краще, ніж живим і мертвим, вмерлим при породіллі, хто ще не бачив зла, яке існує в світі цім.

4. І збагнув я, що вся праця і все, що вона дає, суть заздрощі й суперництво між людьми. Це теж марнота, це теж вітер в полі.

5. Ось люди кажуть: «Складає дурень руки й цим себе вбиває».

6. Можливо, правда це, але я кажу, що краще вдовольнятися малим, ніж увесь час жадати більшого багатства.

7. І знов спостерігав я марноту під сонцем.

8. Жив одинак, не мав ні сина, ані брата. Однак трудився безупинно. Та все ж багатство не втішало зір його. Він запитав себе: «Для кого гну я спину? Чом позбавляю радості себе?» Це теж марнота. Запитання непросте.

9. Краще жити вдвох, аніж одному, за свої труди тоді відплата краща.

10. Якщо впаде один, підвестись допоможе другий. Впаде самотній, хто йому прийде на поміч?

11. Як люди сплять удвох, то тепло їм, а як самотньому зігрітись?

12. Самотнього неважко подолати, а двоє можуть дати відсіч. Утричі зсукану мотузку важко розірвати.

13. Бідний, та мудрий і молодий кращий, ніж старий, та дурний володар, який уже не прислухається до застережень.

14. Навіть якщо молодий вийде з дому в’язнів, щоб стати царем або народився в бідняцькій родині.

15. Я помітив, що всі люди цього краю були на боці молодого володаря, який мав заступити на престолі старого правителя.

16. І було всіх тих людей, яких він повів за собою, дуже багато. Але ті, хто прийде пізніше, не буде ним задоволений. Бо це також безглуздо, також вітер у полі.