Екклезіяст 5 UMT

1. Дивись під ноги, коли піднімаєшся до Оселі Господньої. Краще наблизитися до Нього, щоб вслухатися, ніж приносити пожертви, як ті дурні. Адже не відають вони, що творять зло.

2. Розплющить рота не спіши, не поспішай сказати раніше Бога. Тож Бог на Небесах, а ти — на землі. Тому хай буде мало слів твоїх.

3. Коли турбот багато, сни погані сняться. Коли говорить дурень — море слів.

4. Коли даєш обіцянку Богу, не зволікай з її виконанням. Бо Він не любить дурнів. Виконуй свою обіцянку.

5. Краще не обіцяти, ніж пообіцяти й не дотримати слова.

6. Не дозволяй устам призводити тебе до гріха, не говори священику: «Я ненавмисне». Навіщо гнівити Бога своїми словами і знищувати плоди своєї праці?

7. Адже насправді невгамовні мрії несуть у собі пустопорожні справи і слова. Побійся Бога!

8. Якщо бачиш, що на твоїй землі збиткуються з бідного й порушують права й справедливість, не дивуйся з цього, бо за кожним можновладцем спостерігає вищий, а за вищим — ще вищий.

9. У будь-якому разі країна має силу тоді, коли правитель, мов той раб, піклується старанно про її благополуччя.

10. Хто любить гроші, тому завжди буде мало. Хто любить множити багатство, тому його ніколи не достатньо.

11. Зростає маєтність — збільшується кількість ротів. Яка ж бо користь для володаря, крім того, що усе те споглядати?

12. Спокійно спочиває трудівник, пусте чи їсть багато він, чи мало. А багатій повік не стулить, бо стереже своє майно.

13. Велику тугу бачив я під сонцем: коли добро примножував собі на шкоду чоловік.

14. Так сталося, що втратив він усе через невдачу, що сина мав, так той лишивсь ні з чим.

15. Людина з лона материнського виходить гола, такою йде і в потойбічний світ. Нічого з того, що надбав трудяга за життя, в руках не понесе в могилу.

16. І в цьому теж великий сум: яким з’явився, таким і піде. Який набуток тим, хто трудиться на вітер?

17. Усе життя у сутінках він їсть, в роздратуванні, гніві, завжди хворий.

18. Ось що, як я збагнув, є добрим і прекрасним: людині належить їсти й пити, знаходити задоволення в праці, якій віддано всі дні життя під сонцем, даровані Богом, бо така її доля.

19. Ті ж, кому Бог дає багатство й маєтність, кому дозволяє тішитися ними, мати свою частку й знаходити насолоду в праці, — це Божий дарунок.

20. Справді, така людина не перейматиметься днями життя свого, бо Господь займає її справами, що тішать її серце.