Екклезіяст 6 UMT

1. Лихий випадок бачив я під сонцем, це тяжким тягарем лягає на людину.

2. Бог дає людині багатство, скарби, шану, тож вона має все, чого бажає, але Бог не дає людині насолоджуватися набутим. Замість неї чужинець користується всім. Це безглуздо й сумно.

3. Скажімо, у батька є сто дітей, і живе він багато років, але не може насолоджуватися щастям, його навіть не поховають як годиться. Як на мене, краще мертвонародженому, ніж йому.

4. Хоч із безглуздям він приходить і в темряву відходить, і темрява вкриває ім’я його.

5. Хоча він і не бачив сонця й нічого ще не пізнав, та має більше спокою, ніж згаданий чоловік.

6. Живи хоч дві тисячі років, але якщо не пізнаєш щастя, то хіба не всі ми йдемо в одне й те саме місце?

7. Людина трудиться весь час, щоб досхочу поїсти, та голод свій ніколи не вгамує.

8. Які ж бо переваги має мудрий над дурним? І що отримує бідняк, який уміє жити?

9. Все ж ліпше та синиця у руці, ніж недосяжний журавель у небі. Все це марнота, як ловити вітер в полі.

10. Все суще вже дістало ймення, і вже відомо, що таке людина. Не позмагаєшся із тим, хто дужчий.

11. Адже що більше слів, то марнотніше. Яка із цього користь людям?

12. Хто знає, що людині краще в цьому короткому безглуздому житті, через яке вона проходить, ніби тінь? Хто скаже їй, що буде після неї в цьому світі?