Вихід 15 UMT

1. Тоді Мойсей і народ Ізраїлю заспівали Господу таку пісню: «Заспіваю Господу, Який зробив великі дива: коня і вершника Він кинув в море.

2. Господь Всевишній — сила моя і пісня! Він став порятунком мені. Це Бог мій, якого я прославлятиму довічно, Він Бог мого батька, і я возвеличу Його.

3. Господь — великий воїн на ім’я Господь!

4. Він скинув у море колісниці та військо фараона. Добірні воїни його втонули у Червонім морі.

5. Безодня їх накрила навічно. Вони пішли углиб, немов той камінь.

6. Правиця Твоя, Господи, силою славна. Правиця Твоя, Господи, ворога вщент розбиває.

7. Своєю величчю безмежною скидаєш тих, хто піднімається супроти Тебе. Ти посилаєш гнів палючий свій, він пожирає їх, немов вогонь солому.

8. Від вітру, який Ти послав у гніві, води здійнялися, потоки стали стіною, безодня затвердла у серці морському.

9. Казав ворог: „Я гнатиму і дожену! Всю здобич розділю, й насититься душа моя. Я вихоплю свій меч, моя рука їх знищить”.

10. І Ти подув на повні груди, і море їх накрило. Мов той свинець, вони поринули в могутні води.

11. Хто із богів Тобі подібний, Господи? Немає рівного до Тебе в святості Твоєї. Своєю міццю славен Бог, чудес великих Повелитель!

12. Ти міг лише б Своїй правицею знищить світ.

13. Любов’ю вірною ведеш народ, звільнивши його. І силою Своєю Ти ведеш його в Свою святу землю.

14. Це чують і тремтять народи. Жах филистимлян охопив.

15. Злякалися старійшини едомські, тремтять Вожді моавські. І ханаанці попливли зі страху.

16. Жах, переляк на них напали. Від величі руки Твоєї вони мовчать, немов той камінь, аж доки Твій народ, Господи, перейде. Аж доки люди ті, що Ти придбав, порятунку не знайдуть.

17. Ти приведеш їх і посадиш на горі Своєї спадщини, на тому місці, що приготував Ти для Свого помешкання, о Боже. В святилищі, о Господи, встановленім Тобою.

18. На віки вічні царювати буде Господь».

19. Бо коли фараонові колісниці і кіннота ввійшли у море, на них Він пустив морські води, а діти Ізраїлю сушею йшли серед моря.

20. Міріам, пророчиця, Ааронова сестра, взяла в руку бубон, і всі жінки повиходили за нею з бубнами й танцями.

21. Міріам заспівала їм: «Заспіваю Господу, Який піднесений над нами. Коня і вершника Він кинув в море».

22. Мойсей повів Ізраїль від Червоного моря до пустелі Шур. Вони йшли пустелею три дні, не знаходячи води.

23. До Мари дійшовши, не могли пити воду з криниці тієї, бо гірка вона була. Тому й звалося те місце Марою.

24. Люди почали нарікати на Мойсея: «Що ж ми питимемо?»

25. Тож він звернувся до Господа, та Господь вказав йому на дерево. І вкинув він його до криниці, і стала вода гідною для пиття. Там Господь дав настанови й закони. Та, випробуючи їхню віру,

26. Він сказав: «Якщо ти й справді слухатимешся голосу Господа, твого Бога, чинитимеш праведно в Його очах, дотримуючись Його законів, то не наведу на тебе жодної з моровиць, подібно тим, що найшли на Єгипет. Бо Я — Господь, твій цілитель».

27. Прийшовши до Елима, де було дванадцять джерел і сімдесят пальм, вони стали там табором біля води.