Єзекіїль 16 KUL
1. І надійшло до мене слово Господнє:
2. Сину чоловічий! вияви Ерусалимові гидоту його
3. Та й промов: Так говорить Господь Бог дочцї Ерусалимській: Корінь твій і кодло твоє - із землї Канаанської; батько твій - Аморій, а мати Гетійка.
4. При народинах твоїх, того дня, як ти родилась, нї пупка тобі не обрізано, нї водою тебе не облито, нї сіллю не натерто анї в пеленки не повито.
5. Нїчиє око тебе не пожалувало, щоб із милосердя хоч одно що з сього тобі зробити; нї, тебе викинуто в поле, - так мало цїновано душу твою того дня, як народилась єси.
6. І йшов я мимо тебе й побачив, тебе покинуту під ноги в крові твоїй, та й сказав тобі: Хоч ти й в крові - жий! Так, я сказав тобі: Живи в твоїй крові!
7. І наплодив я тебе безлїч, як того зілля в полі; й виросла єси й зробилась велика й дойшла до принадної вроди; позаокруглювались груди в тебе, та й волос виріс густо; тілько ж була ти нага й невкрита.
8. І переходив я попри тебе й побачив тебе, й видко було, що прийшла твоя пора любови. І накинув я полу одежі моєї на тебе, й прикрив наготу твою, й звязав себе з тобою присягою, говорить Господь Бог, та й стала ти моєю.
9. І викупав я тебе в водї, обмив із тебе кров та й намастив тебе олїєю.
10. І вдїг тебе в квітчасту одїж, й обув тебе в сафіянову обув, підперезав тебе висоном і обгорнув тебе шовками.
11. Окрасив тебе приборами: надїв тобі на руки запинки, а на шию намисто,
12. Почепив тобі каблучку до носа й сережки до ушей, та й надїв тобі пишний вінець на голову.
13. І красувалась ти в золотї й сріблї, а твоя одїж була - висон, шовк та взорчаста тканина; а годувалась ти пшеничною мукою та медом, і зробилась прегарною, та й доступила царської величностї.
14. І пронеслась твоя слава між народи через уроду твою; була бо ти звершена в тих пишних прикрасах, що я вложив на тебе, говорить Господь.
15. Ти ж, горда на свою вроду та на велику славу твою, стала блудувати, й щедрила, блудуючи, кожного прохожого, оддаючись йому.
16. І вживала квітчастої одежі твоєї, щоб прибирати свої висоти та й блудувала на них так, як не бувало й не буде.
17. І взяла єси прикраси твої з мого золота й мого срібла, що я понадаровував тобі, та й поробила собі мужеські подобини з них і блудувала з ними.
18. І брала єси квітковане платтє твоє, та й з'одягала їх ним, і покладала перед ними кадило моє й оливу мою,
19. Та й хлїб мій, що я давав тобі, пшенишне борошно, олїю й мід, що ними я годував тебе, - те все покладала ти перед ними в любі пахощі їм; таке то коїлось! - говорить Господь Бог.
20. І брала єси твої сини й дочки твої, що роджала єси менї, та й приносила їм у жертву, - нїби ще не досить було тобі блудування твого.
21. Та ще й так жертвувала їм твої дїти, що проводила їх крізь огонь.
22. І при всїх гидотах твоїх та блудодїйствах твоїх ти й не згадала про часи молодощів твоїх, як була нага й невкрита та покинута на потоптаннє в крові твоїй.
23. А до всього ледарства твого - о, горе, горе тобі! - говорить Господь Бог, -
24. Понабудовувала собі будинки про блудуваннє, построїла хижі на всякому майданї;
25. Та на кожному шляховому роздорожжі споруджувала собі висоти, соромила вроду твою, і розкладала ноги твої кожному прохожому, й не знала годї в блудуванні твойму.
26. Блудувала єси з Египтїями, сусїдьми твоїми, довгорослими, й множила без кінця блудодїйства твої, доводючи мене до гнїву.
27. Тим же то простиг я руку мою проти тебе та й поменшив призначене тобі на прожиток, та й оддав тебе на самоволю ненавидниць твоїх, дочок Филистійських, що й самі соромляться розпустної дороги твоєї.
28. І блудувала єси з Ассирийцями, та й не наситилась, розпустувала з ними, та й не вгоноблялась.
29. І додавала нову розпусту в землї Канаанській з крамарями Халдеями, та й тим іще не вдовольнилась.
30. Яке ж утомлене мало бути серце в тебе, говорить Господь Бог, як ти все те коїла, як та непринуздана блудниця!
31. Коли будувала собі розпустничі хижі на кожному роздоріжжі й ставила підвисшення на кожному майданї, була ти не звичайною блудницею, - бо ти не приймала блудничої плати, -
32. Але була перелюбною жінкою, що замість свого мужа, приймала чужих.
33. Усїм блудницям платять; ти ж сама давала гостинцї полюбовникам твоїм, і підкупувала, щоб вони звідусюди приходили до тебе на блудодїйство.
34. Ти в твоїй розпустї поводилась в супереч усїм жінкам, бо не тебе шукали, а ти сама платила, тобі ж плати не давано.
35. Тим же то послухай, блуднице, слова Господнього!
36. Так говорить Господь Бог: За те, що ти розкидала гроші свої, і в розпустї твоїй відкривалась нагота твоя перед полюбовниками твоїми, та перед усїма гидкими ідолами твоїми, й що оддавала їм кров дїтей твоїх, -
37. За се я позбіраю всїх полюбовників твоїх, що з ними ти розпустувала й їх любила, - вкупі з тими, що їх ненавидїла єси, - зберу їх звідусїль, і розкрию перед ними наготу твою і взрять вони ввесь сором твій.
38. І судити му тебе судом на зрадливих жінок і кроворозливниць, і наведу на тебе кроваву кару лютої ревнивостї;
39. І подам тебе їм на поталу, й порозбурюють вони розпустничі хижі твої й підвисшення твої, і зорвуть із тебе одїж твою, й заберуть прикраси твої, та й покинуть тебе нагою й невкритою.
40. І скличуть проти тебе громаду та й побють тебе каміннєм, й порубають тебе мечами своїми.
41. І пустять на пожар будинки твої, й зроблять суд над тобою в очах многих жінок; і положу конець блудуванню твойму й не будеш уже давати дарунків.
42. І зжену на тобі досаду мою, й відступить від тебе пересердє моє, й втихомирюсь і більш не буду лютувати.
43. За се, що не спогадала єси про часи молодощів твоїх і роздосадувала мене всїма тими вчинками, - оберну я поступки твої на твою голову, говорить Господь Бог, щоб не чинила вже гріха після всїх гидот твоїх.
44. Ось, кожен, хто приповістями говорить, може сказати про тебе: Яка мати, така й доня.
45. Ти - дочка, вдалась у матїр твою, що покинула чоловіка свого й дїтей своїх; ти - сестра сестер твоїх, що покинули чоловіків своїх і дїток своїх. Мати ваша Гетійка, а батько ваш - Аморій.
46. Старша ж сестра твоя - се Самария з дочками своїми, що живе на лїво від тебе, а менша сестра твоя, що живе на право од тебе, - се Содома з її дочками.
47. Та ти й не по їх дорогах ходила й не їх гидоти коїла; того було в тебе ще мало: ти витворяла ще гірше нїж вони в усїх путях твоїх.
48. Так певно, як я живу, говорить Господь Бог: сестра твоя Содома з її дочками не чинила такого, як ти з твоїми дочками чинила.
49. Ось, у чому була беззаконна Содома, сестра твоя, з її дочками: в гординї, в немірностї й в дармованнї, та й ще, що вона бідолашньому й злиденньому помічної руки не подавала.
50. Вони розгордїли й чинили гидоти передо мною, а я побачивши се, відкинув їх.
51. Самария ж не нагрішила й половини того, що ти; ти переважила їх у гидотах твоїх; у прирівняннї до твоїх мерзот показались ті сестри твої праведнїйшими за тебе.
52. Неси ж соромоту твою й ти, що ганила сестер твоїх; ти бо переважила їх гидотами твоїми, й мерзотами твоїми, які ти творила, оправдила єси їх.
53. Та я відкличу полонь їх, заверну полонених потомків Содоми й дочок її, та полонених Самариї й дочок її, а з ними й твоїх полонених.
54. Щоб ти несла сором твій і стидилась усього того, що коїла, й потїшила їх.
55. І сестри твої, Содома з дочками своїми, вернуться до свого першого стану, й Самария й дочки її вернуться до свого першого стану, а вкінцї й ти та й дочки твої вернетесь до вашого першого стану.
56. Про сестру твою Содому, не було й згадки в устах твоїх за часів гордощів твоїх,
57. Аж доки ледарство твоє не виявилось, а ти з того часу попала в погорду в дочок Сирийських і всїх округи їх, дочок Филистійських, що зневажливо глядїли на тебе з усїх боків.
58. Так, за ледарство твоє та за гидоти твої ти приймаєш кару, говорить Господь Бог.
59. Так бо говорить Господь Бог: Вчиню з тобою так, як ти чинила, зневаживши присягу й зірвавши вмову зо мною.
60. Та я спогадаю про мій завіт із тобою за часів молодощів твоїх, та й відновлю завіт віковічний з тобою.
61. І спогадаєш про блудні дороги твої та й засоромишся, як почнеш приймати до себе сестер твоїх, старших і менших від тебе, та коли я давати му їх тобі за дочки, - та не з давної вмови твоєї (зо мною).
62. І поновлю вмову мою з тобою, й взнаєш, що я - Господь,
63. Щоб ти згадала про все й соромилась, та не посьміла з великого стиду й уст отворити, як я все давне прощу тобі, що ти творила, говорить Господь Бог.