Єзекіїль 20 UMT

1. Сьомого року, п’ятого місяця, десятого дня деякі старійшини Ізраїлю прийшли розпитати Господа. Вони посідали переді мною.

2. Тоді слово Господа дійшло до мене:

3. «Сину людський, говори зі старійшинами Ізраїлю і скажи їм, що Господь Бог так говорить: „Ви прийшли розпитати Мене? Так само правда, як те, що Я живу, Я не відповім вам”». Так проголошує Господь Бог:

4. «Чи ти судитимеш їх, сину людський? Чи слід їх судити? Ти повинен нагадати їм про мерзенні звички їхніх батьків.

5. І скажи їм, що Господь Бог так говорить: „Того дня, як вибрав Я Ізраїль, поклявся Я, піднявши руку, всім нащадкам дому Якова. Я відкрився їм у Єгипті. Із піднесеною рукою сказав Я їм: „Я — Господь ваш Бог”.

6. Того дня Я поклявся їм, що виведу їх із Єгипту в землю, яку я відшукав для них, край, що тече молоком та медом, землю, найпрекраснішу з усіх.

7. Я сказав їм: „Кожен із вас хай позбудеться гидотних бовванів, не оскверняйте себе бовванами єгипетськими. Я — Господь ваш Бог”.

8. Але вони повстали проти Мене, не слухаючи Моїх наказів. Вони не позбулися гидотних бовванів, на яких дивилися, не відмовилися від лжебогів єгипетських. Тож Я сказав, що виллю Свою лють на них і Свій гнів у Єгипетській землі.

9. Але заради Свого імені Я зробив таке, щоб не зганьбити його в очах народів, поміж яких вони жили. Адже перед цими народами Я пообіцяв ізраїльтянам, що виведу їх із Єгипту.

10. Ось чому Я вивів їх із Єгипту й провів через пустелю.

11. Я дав їм Свої настанови і познайомив із Моїми законами, бо людина, що дотримуватиметься їх, живе тільки ними.

12. Дав я їм також Мої суботи як знак між нами, щоб вони знали що Я, Господь, освятив їх.

13. Однак народ Ізраїлю повстав проти Мене в пустелі. Вони не дотримувалися Моїх настанов, відмовлялися від Моїх законів — хоча людина, яка підкоряється їм, житиме. Вони також цілком осквернили мої суботи. Тож Я сказав: „Я виллю лють Свою на них і вигублю їх у пустелі”.

14. Заради Мого доброго імені, та щоб зберегти його від ганьби перед народами, в яких на очах Я вивів народ Мій з неволі, Я не знищив дітей Ізраїлю.

15. Піднявши руку, Я поклявся їм у пустелі, що не приведу їх у землю, яку дав їм — землю, що тече молоком і медом, найпрекраснішу з усіх земель.

16. Вони відмовилися від Моїх законів, і не дотримувалися Моїх настанов і осквернили Мої суботи, бо серця їхні були віддані їхнім бовванам.

17. Однак Я дивився на них із жалем і не вигубив їх, не поклав їм край у пустелі.

18. Я сказав їхнім дітям у пустелі: „Не йдіть за звичаями своїх батьків, не виконуйте їхні закони, не ганьбіть себе їхніми бовванами.

19. Я — Господь ваш Бог, дотримуйтеся Моїх настанов і старанно виконуйте Мої закони.

20. Ревно дотримуйтесь Моїх субот, бо вони є знаком особливим між вами і Мною. Я — ваш Господь, та суботи є доказом, що Я — ваш Бог!”

21. Але діти повстали проти Мене: вони не дотримувалися Моїх настанов і не виконували старанно Моїх законів — хоча людина, яка підкоряється їм, живе тільки ними. Вони осквернили Мої суботи, тож Я сказав: „Я виллю Мою лють і Мій гнів на них у пустелі, та винищу їх вщент”.

22. Але спинив Себе, заради Мого доброго імені, та щоб зберегти його від ганьби перед народами, в яких на очах Я вивів народ Мій з неволі, Я не знищив дітей Ізраїлю.

23. Тож із піднятою рукою Я присягнув їм у пустелі, що розсію їх серед народів і розкидаю по світу.

24. Бо вони не підкорялися Моїм законам, відкинули Мої настанови й осквернили Мої суботи, і очі їхні прагнули бовванів їхніх батьків.

25. Тож дав Я їм настанови недобрі й закони, за якими вони не могли жити.

26. Я дозволив їм опоганитися своїми дарами аж до жертви кожного первістка — щоб Я міг сповнити їх жахом, щоб вони пізнали, що Я Господь.

27. Через те, сину людський, говори з народом Ізраїлю і скажи їм, що Господь Бог говорить: „Ваші батьки злословили, та вступали в лихі змови проти Мене.

28. Коли Я привів їх у землю, яку обіцяв дати їм, хоч би який пагорб вони бачили чи густолисте дерево, там одразу приносили жертви і робили пожертви. Це запалювало Мій гнів. Вони дарували свій запашний ладан і виливали питні пожертви”».

29. Тоді Я спитав народ Ізраїлю: «Чому ви ходите на узвишшя? Але те узвишшя й досі там».

30. Господь сказав: «Через те, що народ Ізраїлю не припинив робити ті мерзоти, скажи йому, що Господь Бог каже: „Ви поганите себе та само, як ваші батьки поганили, поводячись як повії, та поклоняючись тим самим гидотним бовванам, яким поклонялися вони?”

31. Приносячи своїх синів у вогні у пожертву, ви й далі поганите себе всіма своїми бовванами. І оце щоб Я дозволив вам розпитувати Мене, о дім Ізраїлю? Так само правда, як те, що Я живу, Я не дозволю вам розпитувати Мене». Так проголошує Господь Бог.

32. «Ви кажете: „Ми хочемо бути як інші народи, інші племена світу, що служать дерев’яним й кам’яним бовванам.

33. Так само правда, як те, що я живу, Я правитиму вами могутньою рукою, розправленим раменом та розлитою люттю.

34. Я виведу вас із-поміж народів і зберу вас із країн, де вас розпорошено могутньою рукою і розлитою люттю.

35. Я приведу вас до пустелі народів і там, віч-на-віч, Я виконаю присуд над вами.

36. Як судив батьків ваших у пустелі землі Єгипетської, так Я судитиму й вас. — Проголошує Господь Бог. —

37. Я судитиму вас, визнаю винними, та покараю за Заповітом.

38. Я очищу вас від тих, хто бунтує і постає проти Мене. Хоч і виведу їх із землі, де вони мешкають, однак вони не ввійдуть у землю Ізраїльську. Тоді ви знатимете, що Я — Господь”».

39. «А щодо тебе, доме Ізраїлю, то ось що Господь Бог говорить: „Ідіть і служіть кожен своєму боввану! Але потім, навіть не сподівайтеся, що Я вам відповім порадою, коли з питанням ви звертатиметесь до Мене. Ви не осквернятимете більше Моє святе ім’я своїми дарами огидним бовванам.

40. Весь народ ізраїльський мусить прийти до Моїй святій гори, високій гори Ізраїлю. Там, у краю, весь дім Ізраїлю буде служити Мені, і там Я їм порадою на запитання відповім. Там Я прийму ваші пожертви й добірні дари разом із вашими святими жертвами. — Так проголошує Господь Бог. —

41. Тоді Мені будуть приємні пахощі запашного ладану. Коли Я виведу вас із-поміж народів і заберу із країн, де вас розсіяно, і покажу Свою святість серед вас перед очима всіх народів.

42. Тоді ви збагнете, що Я Господь, коли приведу вас у землю Ізраїльську, в землю, яку Я із піднятою рукою поклявся відати вашим батькам.

43. Там ви згадаєте свою поведінку і всі ті вчинки, якими ви оскверняли себе, і ви відчуєте огиду до самих себе за все те зло, що зробили.

44. Ви знатимете, що Я Господь, коли Я каратиму вас заради Мого імені, але не так жорстоко, як ви заслужили своєю лихою поведінкою та розбещеними звичками, о доме Ізраїля”». Так проголошує Господь Бог.

45. Слово Господа дійшло до мене:

46. «Сину людський, повернись обличчям до Неґева, південній частини Юдеї, проповідуй і пророкуй проти лісу Неґевського краю.

47. Скажи південному лісу: „Слухай слово Господа, ось що Господь Бог говорить: „Ось Я пошлю на тебе вогонь, і він пожере всі твої дерева, як зелені, так і сухі. Палаючий вогонь не згасне, і все від півдня до півночі згорить у ньому.

48. Усі побачать, що Я, Господь, запалив його і він не гасне”».

49. Тоді я сказав: «О, Господи Боже! Вони говорять про мене: „Він тільки балачки говорить, які ніколи не здійсняться”».