Єзекіїль 24 UMT

1. Дев’ятого року, десятого місяця, на десятий день виходу, слово Господа дійшло до мене:

2. «Сину людський, запиши це число, цю саму дату, бо саме в цей день цар Вавилону оточив Єрусалим.

3. Розкажи цьому бунтівному дому притчу, яку Господь Бог говорить: „Постав казан на вогонь, постав і наповни водою.

4. Поклади в нього м’яса шматки всі добірні шматки: стегно й лопатку. Наповни його найкращими кістками.

5. Візьми добірних овець із отари. Склади під казаном дрова. Вари ті шматки м’яса, вари їх, доки навіть кістки не упріють”.

6. Бо ось що Господь Бог говорить: „Горе місту кровопролиття Єрусалиму, немов казанові, вкритому зараз іржею, який вичистити неможна! Тож витягни м’ясо шматок за шматком, але не дозволяй священикам їсте це м’ясо, тому що вкрито воно іржею.

7. Бо кров, що пролито у місті, лишається на ній. Він вилив її на голу скелю, не на землю, де б укрив її порох.

8. Щоб розбурхати гнів і помститися за смерть невинних. Я вилив її кров на голу скелю, щоб не припорошилася вона”.

9. Тож ось що Господь Бог говорить: „Горе місту кровопролиття! Складу Я високо дрова для вогнища великого.

10. Тож поклади дров під казаном і запали вогонь. Звари добре м’ясо, приправлене прянощами, і хай кістки зімліють.

11. Тоді постав порожній казан на вуглини, хай стоїть, доки не розжариться, доки мідь його не засвітиться, щоб бруд у ньому розтопився і щоб іржа вигоріла.

12. Та марні всі зусилля народу Єрусалима, бо плями іржі нічім не змити. Тільки полум’я покарання виведе гидотні плями.

13. Я намагавсь очистити тебе від бруду твого гріха, а ти від своєї нечистоти не очищалася і не очистишся, аж доки Я не зжену Свій гнів на тобі”».

14. Я, Господь Бог, так сказав: «Час діяти настав для Мене, Я не відступлюсь, не змилуюсь, не подарую. Тебе судитимуть за твоєю поведінкою та вчинками твоїми». Так проголошує Господь Бог.

15. Слово Господа дійшло до мене:

16. «Сину людський, ти дуже кохаєш свою дружину, та Я єдиним ударом заберу її, втіху очей твоїх. Однак не тужи, не плач, не проливай сліз.

17. Тихо стогни, не сумуй за мертвою. Не розвивай свій тюрбан, не знімай сандалії на, не ховай вуса й не їж жалобних страв».

18. Тож я поговорив з людьми вранці, а ввечері дружина моя померла. Наступного ранку я зробив, як мені було наказано.

19. Тоді люди спитали мене: «Чи не скажеш ти нам, яке відношення до нас має все це?»

20. Тож я сказав їм, що слово Господа дійшло до мене:

21. «Скажи дому Ізраїлю, що Господь Бог говорить: „Я спаплюжу святиню Свою, твердиню, якою ви пишалися, втіху очей ваших, предмет любові вашої. І сини та дочки ваші, яких ви залишили за собою, поляжуть від меча”.

22. І ви робитимете так, як я зробив. Ви не закриватимете вуса свої, не їстимете жалобних страв, не сумуватиме.

23. Ви не скидатимете тюрбани свої з голів, ані сандалії з ніг, не журитиметеся й не плакатимете, а будете сохнути за свої гріхи і стогнатимете самі з собою.

24. Езекиїл буде вам знаком: робіть так, як він зробив. Коли це станеться, ви знатимете, що Я Господь Бог.

25. А ти, сину людський, того дня, коли я заберу їхню твердиню, їхню радість і славу, втіху очей їхніх, бажання серця їхнього (Єрусалим), а також їхніх синів і дочок,

26. того дня втікач прийде розповісти тобі цю новину.

27. І тієї миті уста твої відкриються, ти говоритимеш із ним і більше не мовчатимеш. Тож ти будеш знаком для них, і вони знатимуть, що Я — Господь».