Єзекіїль 4 UMT
1. «Тепер, сину людський, візьми глиняну цеглину, поклади її перед собою і намалюй на ній місто Єрусалим.
2. Тепер споряди на нього облогу: зведи навколо облогові башти, збудуй до нього вал, розташуй біля нього табори й постав навкруги тарани.
3. Потім візьми залізну пательню, постав її залізною стіною між тобою та містом і оберни своє лице до нього. Воно буде в облозі, а ти його обложиш. Це буде знаком для дому Ізраїлю, що Я зруйную його.
4. Потім ляж на лівий бік і візьми гріх дому Ізраїлю на себе. Ти маєш нести їхній гріх стільки днів, скільки лежатимеш на боці.
5. Я призначив тобі таку ж саму кількість днів, як число грішних років. Тож триста дев’яносто днів ти будеш нести гріх Ізраїлю.
6. А як завершиш це, лягай знову, цього разу на правий бік і неси гріх дому Юди. Я призначив тобі сорок днів, день за кожен рік.
7. Повернись обличчям до облоги Єрусалима, оголи руку свою, неначе наступаючи на нього, і пророкуй проти міста цього.
8. Я зв’яжу тебе мотузками так, щоб ти не зміг перевертатися з боку на бік, доки не скінчаться дні твоєї облоги.
9. Візьми пшениці, ячменю, бобів і сочевиці, проса і полби, насип їх у посудину і зроби собі з того хліб. Їстимеш його протягом трьохсот дев’яноста днів, коли лежатимеш на боці.
10. Відваж двадцять шекелів їжі на кожен день і споживай її у встановлений час.
11. Також відміряй одну шосту гіна води й пий у встановлений час.
12. Їжу споживай як ячмінний корж, печи його на очах у людей, використовуючи людський послід як паливо. —
13. Сказав Господь. — Отак народ Ізраїлю їстиме опоганену їжу поміж поганами, в землі до яких Я їх вижену».
14. Тоді я сказав: «Ні, Господи Боже! Я ніколи не поганився. Змолоду й досі я ніколи не їв нічого, що померло саме по собі, ні м’яса тварин, роздертих дикими звірами. Ніяке нечисте м’ясо ніколи не входило в мої уста».
15. Він відповів: «Гаразд. Я дозволю тобі пекти хліб на коров’ячому гної замість людського посліду».
16. Потім Він сказав мені: «Сину людський, я знищу запаси їжі в Єрусалимі. Люди змушені будуть відмірювати хліб і їсти його в смутку, вони ощадливо розподілятимуть воду й питимуть її в розпачі.
17. Бо їжі й води бракуватиме. Вони боятимуться дивитись один на одного і захиріють через свої гріхи».