Єзекіїль 46 UMT

1. Ось що Господь Бог говорить: «Брама внутрішнього двору, звернена на схід, мусить бути зачинена протягом шести робочих днів, але в суботу і в день нового місяця мусить бути відчинена.

2. Правитель увійде з двору через ґанок брами й стане в воротах. Священики принесуть його жертви всеспалення й мирні жертви. Він помолиться на порозі брами, а потім вийде, але браму не буде зачинено аж до вечора.

3. А в суботу й Новолуння люди країни також молитимуться в присутності Господа при виході до цієї брами.

4. Жертвами всеспалення, що цар принесе Господу в суботу, будуть шість ягнят і баран — усі без вад.

5. З бараном він мусить дати ефу зерна, а з ягнятами він може дати стільки, скільки йому заманеться. Але з кожною ефою він мусить дати один гін оливи.

6. На Новолуння він мусить принести молодого бичка, шість ягнят і барана без вад.

7. З биком він мусить дати ефу зерна і з бараном ефу зерна, а з ягнятами стільки, скільки схоче дати, але неодмінно з гіном оливи на кожну ефу.

8. Коли князь заходить, він мусить пройти крізь ґанок східної брами, і виходити він має тим самим шляхом.

9. Коли прості люди прийдуть поклонитися Господу на призначені свята, то хто входить через північну браму, виходити мусить через південну, а хто входить через південну браму, виходить мусить через північну. Ніхто не повинен повертатися через ту браму, через яку заходив, кожен мусить виходити через протилежну.

10. Цар повинен бути серед людей: як вони заходять, то й він заходить, як вони виходять, то й він виходить.

11. В урочисті дні й свята, з биком завжди треба давати ефу зерна як хлібну жертву, і з бараном ефу, а з ягнятами стільки, скільки людина схоче, але з гіном оливи на кожну ефу.

12. Коли князь приносить добровільну пожертву Господу, чи жертву всеспалення, чи мирні жертви — східна брама мусить бути відчинена для нього. Він приносить свої жертви всеспалення чи мирні жертви так само, як робить він це в суботу. Після того, як він піде, браму слід зачиняти.

13. Щодня ви мусите принести ягня-однолітка без вад як жертву всеспалення Господу. Це слід робити щоранку.

14. Ви мусите також разом із ним щоранку приносити офіру з шостої частини ефи та з третьої частини гіна оливи, щоб замісити тісто. Ця щоденна пожертва Господу назавжди.

15. Тож ягня, хліб і олива будуть принесені щоранку як повсякчасна жертва всеспалення».

16. Ось що Господь Бог говорить: «Якщо правитель передає в дар одному з синів своїх зі спадщини своєї, то ця земля належатиме й його синам, вона стане й їхньою спадщиною.

17. Якщо ж цар дарує землю зі спадщини своєї одному з рабів своїх, той може тримати її до ювілею, а по тому подарунок повернеться до володаря. Спадщина його належить тільки синам його, вона їхня.

18. Володар не повинен брати нічого зі спадщини людей, ані змушувати їх залишити свою землю. Він мусить виділяти синам своїм спадщину зі своєї особистої власності, щоб ніхто з народу Мого не позбувся власності».

19. Тоді чоловік вивів мене через вхід, що збоку від брами, до священних приміщень, звернених на північ, що належали священикам, і показав мені приміщення на західному краї.

20. І сказав він мені: «Це те місце, де священики готуватимуть жертву за провину й жертву за гріх. І пектимуть хлібну жертву, щоб не виносити ці святі речі в зовнішній двір, де всі люди».

21. Тоді він привів мене у зовнішній двір і повів по всіх його чотирьох кутах. І побачив я в кожному куті інше подвір’я.

22. У чотирьох кутах зовнішнього двору було чотири закритих подвір’я сорок ліктів завдовжки, і тридцять ліктів завширшки. Всі вони були однакові за розмірами.

23. У середині кожного з чотирьох подвір’їв був кам’яний виступ; під виступом, довкола, було влаштовано місця для вогню.

24. І сказав він мені: «Це кухні, де ті, що служать у храмі, варитимуть пожертви, принесені народом».