Єзекіїль 7 KUL

1. І надійшло до мене слово Господнє, таке:

2. Ти ж, сину чоловічий скажи: Так говорить Господь Бог: Конець землї Юдиній, - конець прийшов на чотирі сторони землї.

3. Оце - конець тобі; і пошлю на тебе гнїв мій й судити му тебе по поступкам твоїм, і наложу на тебе (кару за) всї гидоти твої.

4. І не пощадить тебе око моє; не змилосердуюсь на тебе, а відплачу тобі після доріг твоїх і (кари за) гидоти твої на тобі будуть та й зрозумієте, що я - Господь.

5. Так говорить Господь Бог: Лихо єдине (нечуване), ось приходить лихо.

6. Кінець наближився, прийшов конець, наступає на тебе; ось вона прийшла,

7. Прийшла біда на тебе, осаднику землї! настає час, близько вже день заворушення, а не веселих погуків на горах.

8. Оце ж вилию над тобою досаду мою й довершу на тобі гнїв мій; судити му тебе по поступках твоїх, і наложу на тебе кару за всї гидоти твої.

9. І не пощадить тебе око моє, я не помилую. По поступам твоїм одплачу тобі, й гидоти твої будуть на тобі, і зрозумієте, що я - Господь караючий.

10. Ось він, той день; ось прийшла, наступила біда! виросла палиця, розрослась гординя,

11. Та встає на палицю безбожностї сила; і слїду з них не лишиться, і з багацтва їх, і з шуму їх і з пишноти їх.

12. Настав час, наближився день; хто купив, не веселись, а хто продав, не журись, бо гнїв над усїм людом його.

13. Хто бо продав, не вернеться вже до проданого, хоч би й зостались між живими; бо пророчий провид про всїх їх не зміниться, та й нїхто проступком своїм не продовжить життя свого.

14. Затрублять у трубу, й усе збірається, та нїхто не рушає до бою; бо гнїв мій над усїма ними.

15. Поза домом меч, а вдома помор і голод; хто в полі, од меча поляже, а хто в містї, того пожере голоднеча й пошесть морова.

16. А хоч деякі зміж них і повтїкають, та будуть на горах, мов ті голуби долиняні, та всї вони будуть стогнати, кожне про свою провину.

17. У всїх руки послабнуть, а колїна, мов вода, задрожать.

18. І повдягаються в вереттє, і ляк їх обгорне, а в усїх їх на лицї буде сором, і всї голови - обголені.

19. Срібло на улицю повикидають, а золото буде в них нї за-що; нї срібло бо, нї золото не здолїє їх уратувати в день палкого гнїву Господнього. Вони не заситять ними душ своїх і не наповнять утроб своїх; та ж вони були приводом до їх беззаконностей.

20. І в пишних прикрасах своїх обертали вони їх на гордощі собі, та й робили з них образи гидких бовванів своїх; за те ж і вчиню я їх гидкими їм;

21. І подам його (золото) чужим на здобич, і безбожникам в землї на розграбленнє, і вони посквернять його.

22. Я одверну від них лице моє, а ті опоганять тайний пробуток мій, і ввійдуть у него грабіжники, і осквернять його.

23. Зроби пута, бо ся земля переповнена кровавими лиходїйствами, а місто повне насильства.

24. Я приведу що-найлютїйших із поганцїв, а вони посядуть домівки їх; і зроблю конець гордощам потужних, та й сьвятинї їх будуть опоганені.

25. І надійде на них погибель; вони шукати муть спокою, та не знайдуть.

26. Прийде нещастє за нещастєм, і (страшна) чутка за чуткою, і (марно) просити муть у пророка віщби, та й не стане науки в сьвященника й поради в старцїв.

27. І сумувати ме царь, і князя обгорне перестрах, а в землян дрожати муть руки. Я вчиню з ними після їх доріг, якими ходили, і після їх судів буду їх судити; і зрозуміють, що я - Господь.