Галатам 2 KUL

1. Потім, по чотирнайцяти лїтах, пійшов я знов у Єрусалим із Варнавою, взявши з собою й Тита.

2. А пійшов я по відкриттю, і предложив їм благовістє, котре проповідую між поганами, тільки на самотї, значнїщим, чи не марно я ходжу або ходив.

3. Та й Тит, що був зо мною, не був, яко Грек, примушений обрізатись.

4. А лжебратам, що крадькома ввійшли, щоб підгледїти волю нашу, що маємо в Христї Ісусї, щоб нас підневолити,

5. ми анї на годину не поступились, корючись, щоб істина благовістя пробувала в вас.

6. Від тих же, що здають ся чим бути (які вони колись були, менї байдуже: Бог не дивить ся на лице чоловіка); ті (кажу), що здають ся (чим бути), на мене нїчого не наложили.

7. Нї, противно, зрозумівши, що звірено менї благовістє необрізання, яко ж Петрові обрізання:

8. (хто бо допоміг Петрові до апостольства обрізання, допоміг і менї між поганами;)

9. і, пізнавши благодать, дану менї, Яков, та Кифа, та Йоан, що здавали ся стовпами, дали правицї менї та Варнаві на товаришуваннє, щоб ми (були) для поган, а вони для обрізання;

10. тільки щоб ми вбогих памятали, про що й я дбав, щоб се чинити.

11. Як же прийшов Петр в Антиохию, устав я проти него в вічі, бо заслужив докору.

12. Перше бо нїм прийшли деякі від Якова, він їв з поганами; як же прийшли, таївсь і відлучавсь, боячись тих, що були з обрізання.

13. Лицемірили з ним також і инші Жиди, так що й Варнава зведений був лицемірством їх.

14. Та, як побачив я, що вони неправо ходять по євангелській істинї, то я сказав Петрові перед усїма: коли ти, бувши Жидовином, живеш попоганськи, а не пожидівськи, то на що примушуєш поган жити пожидівськи?

15. Ми по природї Жиди, а не грішники з поган;

16. та знаючи, що не оправдуєть ся чоловік дїлами закону, а тільки вірою в Христа Ісуса, і ми увірували в Ісуса Христа, щоб оправдитись вірою в Христа, а не дїлами закону; бо не оправдить ся дїлами закону нїяке тїло.

17. Коли ж, шукаючи оправдитись у Христї, і самі явились грішниками, то чи Христос не служитель гріху? Нехай не буде!

18. Бо коли я знов будую, що зруйнував, то переступником себе представляю.

19. Я бо через закон законові умер, щоб жити Богові.

20. Я розпятий з Христом; живу ж уже не я, а живе Христос у менї; а що живу тепер у тїлї, то живу вірою в Сина Божого, що полюбив мене і видав себе за мене.

21. Не відкидаю благодати Божої; коли бо через закон праведність, то Христос марно вмер.