Галатам 2 UMT

1. Через чотирнадцять років я знову пішов до Єрусалиму разом із Варнавою, взявши з собою й Тита.

2. Я відправився туди, оскільки Бог відкрив мені, що я мушу йти. Я приніс людям в Єрусалимі Добру Звістку, яку проповідую поміж поганами. Але поперше, я потайки приніс її тим юдеям, яких ви дуже поважаєте та вважаєте своїми лідерами. Робив я так для того, щоб моя праця, минула і теперішня, не була марною.

3. Титу, який був зі мною, не довелося робити обрізання, хоч він і грек.

4. Його змушували бути обрізаним через лжебратів, які таємно вкралися до нас, щоб стежити за свободою, яку ми маємо у Христі. Вони хочуть нас поневолити.

5. Та ми не піддалися, й не підкорилися їм, щоб істина Доброї Звістки лишилася для вас.

6. Але ті юдеї, кого ви так поважаєте, не додали нічого до Доброї Звістки, яку я проповідую. Хоч би ким вони були для мене — немає жодного значення. Всі люди рівні перед Богом.

7. Навпаки, вони визнали, що мені було доручено проповідувати Добру Звістку серед поган, так само, як Петрові — серед юдеїв.

8. Бо Той, Хто зробив Петра апостолом серед юдеїв, зробив мене апостолом серед поган.

9. Тож Яків, Петро та Іоан, яких ви вважаєте лідерами церкви, визнали, що я отримав дар від Господа нести Добру Звістку. Вони прийняли мене й Варнаву як братів і погодилися, що ми проповідуватимемо поганам, а вони — юдеям.

10. Вони просили нас лише пам’ятати про вбогих. Я й сам вже був занепокоєний їхнім становищем і прагну дбати про них.

11. Та коли Петро прийшов до Антиохії, я відкрито виступив проти нього, бо він був неправий.

12. Спочатку, Петро відкрито їв та спілкувався із поганами, але коли прибули деякі юдеї від Якова, то Петро відвернувся від них. Він боявся тих євреїв, які вважали, що усім поганам слід обрізатися.

13. Інші юдеї також пристали до нього в його лицемірстві, та так, що навіть і Варнава був введений в оману.

14. Коли я побачив, що вони не поводяться згідно з істиною Доброї Звістки, то перед усіма сказав Петрові: «Коли ти, юдей, живеш, як поганин, а не як юдей, то як же ти можеш примушувати поган дотримуватися юдейських звичаїв?»

15. Ми, юдеї за народженням, і не належимо до «поган-грішників».

16. Однак ми знаємо, що людина буде виправдана перед Богом не за те, що дотримується Закону, а за віру в Ісуса Христа. Тож ми повірили в Ісуса Христа, щоб бути виправданими вірою в Христа, а не тому, що дотримувалися Закону. Нікого не буде виправдано перед Богом за дотримання Закону.

17. Поки ми, юдеї, шукаємо виправдання в Христі, ми самі виявляємося грішниками. Тож хіба це означає, що Христос робить нас грішниками? Зовсім ні.

18. Коли я знову починаю навчати того, від чого відмовився раніше, то стаю грішником.

19. Бо з допомогою Закону я «вмер» для Закону, щоб жити для Бога. Я був розіп’ятий разом із Христом.

20. Тож я вже не живу, але Христос живе в мені. Я живу нині у своєму тілі вірою в Сина Божого, Який полюбив мене і віддав Себе заради мене.

21. Я не відрікаюся від милості Божої, бо якщо праведність перед Богом досягається через Закон, то Христос помер даремно!